Одноразове (спеціальне) добровільне декларування:  «Які саме активи потрібно декларувати?»

Об’єктами добровільного декларування можуть бути активи фізичної особи, які належать їй на праві власності і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Серед таких активів:

валютні цінності, тобто банківські матери,

національна валюта (гривня) і іноземна валюта,

права грошової вимоги,

нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості),

об’єкти незавершеного будівництва,

рухоме майно, у тому числі транспортні засоби та інше цінне рухоме майно,

предмети мистецтва та антикваріату,

дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо,

частки (паї) у майні юридичних осіб, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, цінні папери та/або фінансові інструменти.

Але не всі ці активи потрібно декларувати. Слід враховувати їх вартість або обсяги. Зокрема, не потрібно декларувати:

одну або декілька квартир, сукупна площа яких не більше 120 кв. м.;

житлові будинки, сукупна площа яких в межах 240 кв. м.;

нежитлові будинки некомерційного призначення, площею не більше      60 кв. м.;

земельні ділянки, площею в межах норми безоплатної передачі (наприклад, площа присадибної ділянки у селах не більше 0,25 га, в селищах не більше 0,15 га, а в містах не більше 0.10 га);

один легковий автомобіль з середньою ринковою вартістю не більше 400 тис. грн., або з робочим об’ємом циліндру двигуна не менш як 3000 куб. см.;

грошові кошти в межах 400 тис. грн.

Тобто навіть без добровільного декларування вказані обсяги активів та майна фізичної особи вважаються такими, що придбані за рахунок коштів, з яких сплачено податки та збори.


Одноразове (спеціальне) добровільне декларуванняЧи передбачені будь-які особливості для визначення ліквідних активів?

Законом України від 15.06.2021 №1539-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» запроваджується визначення для грошових активів фізичної особи, це:

кошти в національній та іноземній валютах, розміщені на рахунках в українських та іноземних банках; грошові внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ;

права грошової вимоги (у тому числі кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до фізичної особи;

активи у банківських металах, пам’ятні банкноти та монети, електронні гроші.

У даному випадку термін «електронні гроші» слід розглядати у визначенні, наведеному у Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якого – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Обіг електронних грошей регулюється відповідним положенням, затвердженим Національним банком України. Визначення «грошові активи фізичної особи» не охоплює «віртуальні активи», визначення яких міститься у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового ураження» – як цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати, та яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей .


Чи включено до складу активів, які підлягають одноразовому (спеціальному) декларуванню, об’єкти незавершеного будівництва?

 Звертаємо увагу, що до активів у формі нерухомого майна належать також об’єкти незавершеного будівництва, які: не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, але майнові права на такі об’єкти належать декларанту на праві власності; не прийняті в експлуатацію та розташовані на земельних ділянках, що належать декларанту на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або на праві довгострокової оренди або на праві суперфіцію. Відповідно до глави 34 Цивільного кодексу України суперфіцій – це право користування чужою земельною ділянкою для забудови, окремий вид прав на чужі речі.


За якою формою та у якому вигляді ФОП на загальній системі оподаткування зобов’язані вести облік доходів та витрат?

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат.
       Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі – Порядок № 261).

Пунктом 1 розд. І Порядку № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством (п. 2 розд. І Порядку № 261).

У разі ведення обліку доходів і витрат у паперовому вигляді самозайнята особа зобов’язана виконувати записи розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом створення нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи (п. 3 розд. І Порядку № 261).

У разі ведення обліку доходів і витрат в електронному вигляді самозайнята особа зобов’язана вести таку форму у форматі EXCEL, крім випадку ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету (п. 4 розд. І Порядку № 261).

У разі ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету самозайнята особа зобов’язана отримати кваліфікований сертифікат відкритого ключа, сформований кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді. Після отримання самозайнятою особою кваліфікованого сертифіката відкритого ключа така особа здійснює операції з ведення обліку доходів і витрат відповідно до ПКУ безкоштовно.

У типовій формі, яка ведеться в електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету, допускається виправлення помилок або коригування шляхом доповнення рядка, у якому відображається від’ємне або позитивне значення (п. 5 розд. І Порядку № 261).


Чи може фізична особа – підприємець, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, повернути суму надміру сплаченого ЄВ?

  Органи Державної податкової служби (далі – ДПС) при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) керуються Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі – Порядок № 6).
       Повернення надміру або помилково сплачених сум ЄВ здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (п. 6 Порядку № 6).
       Відповідно до п. 8 розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 із змінами та доповненнями, підставою для зняття з обліку у контролюючих органах платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, є надходження відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

 Фізична особа – підприємець знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати ЄВ та закриття інтегрованих карток платника (далі – ІПК).

Пунктом 3 глави 1 розд. ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі – Порядок № 5), визначено, що в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати ЄВ, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів ЄВ та/або списання до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.
      За наявності нарахованих та/або несплачених сум ЄВ або боргу (недоїмки) з ЄВ, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника ЄВ з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.

Після припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця на підставі судового рішення та/або після проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання та кошти ЄВ (у разі відсутності заяви платника податків про їх повернення) списуються до бюджетів та до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за рішенням керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) податкового органу або особи, яка виконує його обов’язки, з накладанням кваліфікованого електронного підпису.
       Таким чином, фізична особа – підприємець, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, має можливість повернути суму надміру сплаченого ЄВ на підставі заяви, яка подається до дати зняття з обліку такого платника.


 Чи повинен субєкт господарюваннянадрокористувач мати спеціальний дозвіл на користування надрами та яка організація видає такі дозволи? 

 Відповідно до статті 252 Податкового кодексу України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.

Також платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (підпункт 4 пункту 1 статті 252 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу України про надра,       надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 14 Кодексу про надра встановлено, що надра надаються у користування для:

геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та інше);
       виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ);

задоволення інших потреб.

Частиною п’ятою статті 16 Кодексу про надра визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 зі змінами та доповненнями.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 із змінами та доповненнями, встановлено, що Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами.

Таким чином, питання щодо видачі дозволів на користування надрами належить до компетенції Державної служби геології та надр України.


Відповідальність передбачена до суб’єкта господарюванняякий реалізував підакцизний товар через РРО та/або ПРРО за невірно запрограмованим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, надавати особі, яка отримує або повертає товар, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО (далі – ПРРО) QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 11 ст. 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі зобов’язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, (далі – Положення № 13). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, наведений у додатку 1 до Положення № 13, має містити обов’язкові реквізити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7 фіскального чека) (п. 2 розд. ІІ Положення № 13).

Пунктом 7 ст. 17 Закону № 265 визначено, що до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Разом з тим, ст. 26 Закону № 265 встановлено, що посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються до адміністративної відповідальності контролюючими органами.

Відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП) порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
       За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене вище, у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання факту реалізації підакцизного товару через РРО та/або з ПРРО за невірно запрограмованим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, до такого суб’єкта господарювання застосовується фінансова санкція, передбачена п. 7 ст. 17 Закону № 265 – у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та адміністративна відповідальність передбачена ст. 155 прим. 1 КУпАП.


Cплата ПДФО, утриманого із заробітної плати найманих працівників, у разі зміни не уповноваженим відокремленим підрозділом ЮО

Відповідно до ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі – адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) регламентується нормами розд. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Згідно з розд. Х Порядку № 1588 взяття на облік платників податків в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) здійснюється протягом місяця після отримання відомостей про зміну місцезнаходження для платників податків, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), або заяви за формою № 1-ОПП (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) для платників податків, яким законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в ЄДР.

Відповідно до частини восьмої ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – БКУ) у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Платниками податків, на яких не розповсюджуються норми ст. 45 БКУ та п. 7.3 розд. VІІ Порядку № 1588, зокрема є:

юридичні особи, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями;

відокремлені підрозділи юридичної особи.

Для зазначених платників сплата податків та подання звітності здійснюється за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.

Згідно з п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Водночас, відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, Розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Враховуючи викладене, у разі зміни не уповноваженим відокремленим підрозділом юридичної особи протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, сплата податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати найманих працівників такого підрозділу, здійснюється з дати взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням, до бюджету за новим місцезнаходженням.


Екологічний податок за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення

Відповідно ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

При цьому п. 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).

База оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).

Отже, платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у разі використання орендованих стаціонарних джерел забруднення, є орендар, під час провадження діяльності якого на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.


Зазначення коду ставки у розрахунку коригування, складеного у зв’язку зі зміною номенклатури товарів, до податкової накладної

     З урахування змін, внесених до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) Законом України від 17 грудня 2020 року № 1115-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» (далі – Закон № 1115), п. 193.1 ст. 193 ПКУ доповнено п.п. «г», відповідно до якого по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1204 00, 1205, 1206 00, 1207, 1212 91, крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у п. 197.18 ст. 197 ПКУ застосовується ставка ПДВ у розмірі 14 відсотків.

Згідно з п. 54 прим. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ для цілей застосування ставки ПДВ, встановленої згідно із Законом № 1115, ставка податку, яка діяла до першого числа звітного (податкового) періоду, з якого застосовується ставка ПДВ у розмірі 14 відс., застосовується, зокрема, у разі постачання на митній території України продукції (товарів), визначеної абзацом першим п. 54 прим. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, яке відбувається після перерахування платником податку попередньої оплати (авансу), що була отримана до першого числа звітного (податкового) періоду, з якого застосовується ставка ПДВ у розмірі 14 відсотків.

Норми Закону № 1115 до вищезазначних операцій застосовуюються починаючи з 01 березня 2021 року.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Отже, у графі 11 розрахунку коригування, складеного у зв’язку зі зміною номенклатури товарів, до податкової накладної, складеної до 01.03.2021 на дату отримання попередньої оплати, у разі якщо після 01.03.2021, у межах суми попередньої оплати, постачається сільськогосподарська продукція, що класифікується за товарними позиціями згідно з УКТ ЗЕД, визначеними нормами Закону № 1115, зазначається код ставки, вказаний у податковій накладній, що коригується.


Застосування штрафних санкцій за  порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних

Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755–VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

– обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

– цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

– обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

– здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

– здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку;

– порушення нарахування, декларування та сплати ПДВ, акцизного податку, рентної плати.

Тобто платники не звільняються від застосування до них фінансової відповідальності контролюючими органами, зокрема, за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з ПДВ, несплату (несвоєчасну) сплату податкових зобов’язань з ПДВ.

При цьому протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не будуть застосовуватися санкції за не реєстрацію (несвоєчасну) реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, порушення вимог ПКУ щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до неї негативно впливає на право контрагента платника податків скористатися правом на нарахування податкового кредиту з ПДВ.


Чи має право контролюючий орган зменшити суму бюджетного відшкодування заявлену платником податку на рахунок платника у банку в погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету?

  Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1. ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст. 200 ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 ПКУ, – за результатами перевірки, зазначеної у п. 200.11 ст. 200 ПКУ, що проводяться відповідно до ПКУ (п. 200.10 ст. 200 ПКУ).

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПКУ у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

При цьому у разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов’язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, положеннями ПКУ не передбачено зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку на рахунок платника у банку, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому у разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов’язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.


До уваги роботодавцівНарахування ЄВ на заробітну плату працівника з інвалідністю

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, в разі якщо працівник надав копію довідки до акту огляду в медико-соціальній експертній комісії (далі – МСЕК) про встановлення групи інвалідності не з першого робочого дня місяця, то вимога щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) виходячи із розміру мінімальної заробітної плати не застосовується.  

Таким чином, роботодавець нараховує єдиний внесок на фактично нарахований дохід в наступних розмірах:

  • до дати одержання копії довідки МСЕК–у розмірі 22 відсотка;

з дати одержання довідки МСЕК–у розмірі 8,41 відсотка.


Як повідомити про порушення вимог антикорупційного законодавства працівниками ДПС

Шановні громадяни та працівники Головного управління ДПС у Черкаській області!

Повідомляємо, що Державна податкова служба України постійно проводить роботу по взаємодії з викривачами, а також щодо розгляду повідомлень про можливі факти корупційних, або пов’язаних з корупцією правопорушень, чи інших порушень норм Закону України «Про запобігання корупції».

Такі повідомлення можуть бути подані до ДПС України у будь-який зручний спосіб, зокрема:

  • з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8;
  • на офіційну електронну адресу Управління з питань запобігання та виявлення корупції upzvk@tax.gov.ua;
  • до сервісу «Пульс»:
  • електронна скринька idd@tax.gov.ua;
  • засобами телекомунікації, за багатоканальним номером телефону 0 800 501 007 обравши на інтерактивному голосовому автовідповідачі: фізичним особам напрям «5», працівникам органів ДПС напрям «7»;
  • у письмовому вигляді через працівників Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС;
  • безпосередньо телефоном працівнику Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС.

Разом з цим, в Головному управлінні ДПС у Черкаській області діє відділ з питань запобігання та виявлення корупції, пріоритетним напрямком роботи якого є здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, профілактика та  своєчасне попередження вчинення  працівниками ДПС корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень.

Тому Головне управління ДПС у Черкаській області вкотре наголошує, що у разі наявності інформації про протиправні дії посадових та службових осіб Головного управління ДПС у Черкаській області, Ви завжди можете повідомити про вказані факти будь-яким зручним способом також до Головного управління ДПС у Черкаській області:

– з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

– на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області ck.official@tax.gov.ua;

– засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

– на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції  ck.szvk@tax.gov.ua;

– у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.

Повідомлення про корупцію може бути здійснено як працівниками податкової служби, так і представниками бізнесу та іншими громадянами без зазначення авторства, тобто анонімно з використанням будь-якого каналу зв’язку.


Визначення кількості порушень у разі проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії  згідно з УКТ ЗЕД

 Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон № 265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або через програмні РРО (далі – ПРРО) для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Згідно з п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.

До підакцизних товарів належать, зокрема: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; рідини, що використовуються в електронних сигаретах; пальне; автомобілі легкові (п. 215.1 ст. 215 ПКУ).

Пунктом 7 ст. 17 Закону № 265 визначено, що до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Разом з тим, ст. 26 Закону № 265 встановлено, що посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, а також посадові особи уповноважених банків, небанківських фінансових установ та суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або отримали відповідні ліцензії Національного банку України, за порушення вимог Закону № 265 притягуються контролюючими органами до адміністративної відповідальності у розмірах передбачених ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП).
       Враховуючи вимоги ст. 38 КУпАП адміністративні правопорушення поділяють на триваючі правопорушення та правопорушення, що мають разовий характер. Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому, ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких адміністративні стягнення не накладаються.

Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов’язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).

Триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов’язаних з нарахуванням податків, які можливо встановити тільки в ході документальної перевірки на підставі первинних документів.

  Оскільки проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості не є триваючим порушенням і визнається як порушення, що має разовий характер, то наступне таке порушення буде вважатись повторним.

Враховуючи викладене, у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання фактів порушень вимог щодо реалізації товарів (послуг) через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД до суб’єкта господарювання застосовується фінансова санкція, передбачена п. 7 ст. 17 Закону № 265, у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, незалежно від кількості встановлених таких порушень та адміністративна відповідальність передбачена ст. 155 прим. 1 КУпАП.

%d bloggers like this: