Податкова повідомляє

Чи однакові основні реквізити розрахункового документа (фіскального касового чека) для чеків, створених РРО та програмними РРО?

Пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), зокрема, встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Форма та зміст розрахункових документів встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13), що розроблене відповідно до ст. 8 Закону № 265.

Вимоги Положення № 13 поширюються на розрахункові документи, створені РРО/ПРРО, крім розрахункових проїзних та перевізних документів на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті, квитків на міські та приміські автомобільні маршрути, міський електротранспорт, білетів державних лотерей, квитанцій на послуги поштового зв’язку.

Отже, основні реквізити розрахункового документа (фіскального касового чека), визначені Положенням № 13, однакові для чеків, створених РРО та ПРРО.

Про відмінності щодо реквізитів, які не повинен містити чек ПРРО, наприклад заводський номер РРО, чи про відмітку режиму роботи онлайн/офлайн, яку не повинен містити чек РРО, зазначено у п. 2 розд. ІІ Положення № 13 та у примітці до форми чеку (додаток 1 до Положення № 13).


Умови, за яких ФОП платник ЄП може самостійно (добровільно) перейти на сплату ЄП, встановленого для інших груп

     Відповідно до п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.


Подання заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів

за формою № 1-АКПС

До якого контролюючого органу платник акцизного податку подає заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів за формою № 1-АКПС (в т.ч. з позначкою «Зміни», «Анулювання реєстрації»), декларацію акцизного податку та сплачує податок у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району?

Підпунктом 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України 27.11.2020 № 729 (далі – Заява).

Відповідно до п. 6 розд. ІІ Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 (далі – Порядок № 408), на підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Особа реєструється як платник акцизного податку не пізніше наступного робочого дня після надходження Заяви з використанням засобів системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового шляхом включення її до реєстру платників (п. 7 розд. ІІ Порядку № 408).

Відповідно до п. 11 розд. II Порядку № 408 для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилається контролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.

Зміни в реєстрі платників щодо даних платника акцизного податку вносяться на основі даних з Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб, а щодо самозайнятих осіб – з Державного реєстру фізичних осіб – платників податку, отриманих у результаті взаємодії зазначених інформаційних систем, а також з використанням відомостей із Єдиного державного реєстру.

Пунктом 12 розд. II Порядку № 408 встановлено, що у разі припинення діяльності з реалізації пального або спирту етилового відповідна особа подає реєстраційну заяву про анулювання реєстрації. Така заява надсилається у порядку, встановленому для реєстрації.

Відповідно до п. 66.3 ст. 66 ПКУ у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) регламентується нормами розд. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Процедури переведення платника податків шляхом взяття на облік/зняття з обліку (зміни основного місця обліку) розпочинаються та проводяться контролюючими органами на підставі документів визначених п. 10.4 розд. Х Порядку № 1588.

Відповідно до частини восьмої ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами і доповненнями, у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

У такому випадку згідно з п. 10.13 розд. X Порядку № 1588 одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи – підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розд. VII Порядку № 1588 без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених п.п. 10.14 – 10.21 розд. X Порядку № 1588.

До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розд. VII Порядку № 1588).

Враховуючи викладене платник акцизного податку у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району, подає заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів за формою № 1-АКПС (в т.ч. з позначкою «Зміни», «Анулювання реєстрації»), до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку). При цьому подання декларацій акцизного податку та його сплата здійснюється за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 1 січня наступного року – за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку).


Повернення помилково (надміру) сплачених на електронний рахунок сум ПДВ шляхом подання уточнюючого розрахунку та додатку 4 до нього

Згідно з пунктом 200 прим.1. 5 ст. 200 прим.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі – СЕА ПДВ) платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов’язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до п. 200 прим.1. 6 ст. 200 прим.1 ПКУ якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в СЕА ПДВ платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів після граничного терміну, встановленого ПКУ для самостійної сплати платником сум податкових зобов’язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Відповідно до п.п. 4 п. 10 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, для перерахування до бюджету/на поточний рахунок зайво зарахованих коштів платник податку повинен заповнити додаток 4 до декларації з ПДВ «Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4)» (далі –додаток 4).

Отже, сума помилково (надміру) сплачених коштів на рахунок платника в СЕА ПДВ, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань з ПДВ за наслідками звітного податкового періоду та суму податкового боргу з ПДВ, може бути перерахована на поточний рахунок платника податку лише за результатом подання додатку 4 у складі податкової декларації з ПДВ.


Чи зобов’язана ФО при поданні одноразової (спеціальної) добровільної декларації додавати документи, які підтверджують суму коштів, розміщених на рахунках у банках України в національній або іноземній валюті?

Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

Згідно з п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання, у тому числі, але не виключно:

валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи.

При цьому відповідно до п.п. 7.1 п. 7 підрозділу 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для об’єктів декларування, визначених п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:

базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) є грошова вартість відповідного об’єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, у тому числі за позиками, наданими третім особам. У разі якщо така грошова вартість визначена в іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до відповідного виду валютних цінностей, визначеним Національним банком України (далі – НБУ) станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. У разі якщо така грошова вартість визначена у вигляді банківських металів, вартість банківських металів зазначається, виходячи з маси та облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ станом на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування Збору шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування.

Враховуючи викладене, фізична особа, яка виявила бажання задекларувати кошти у національній та іноземній валюті, розміщені на рахунках у банках України, шляхом подання Декларації, зобов’язана документально підтвердити суму задекларованих коштів. При цьому такі документи надаються одночасно з поданням Декларації.


Чи зобов’язаний декларант здійснювати переклад документів, які надаються ним одночасно з поданням одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у разі якщо об’єкти декларування знаходяться за межами України?

Відповідно до абзацу десятого п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.

Відповідно до абзацу другого частини першої ст. 4 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» із змінами та порушеннями (далі – Закон № 5029) визначено, що основи державної мовної політики визначаються Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція), а порядок застосування мов в Україні – Законом № 5029.

Згідно з ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова.
      Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Відповідно до п.п. 19 прим. 1.1.2 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ до повноважень (функцій) контролюючих органів відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Таким чином, оскільки українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то декларант, у разі якщо об’єкти декларування знаходяться за межами України, одночасно з поданням Декларації зобов’язаний надати легалізовані в установленому порядку документи, які супроводжуються нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.


Чи потрібно утримувати ПДФО та військовий збір під час нарахування (виплати) доходу  підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія?

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати.

Згідно з п.п. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 ПКУ та п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до п.п. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та/або доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.

Тимчасово окупована територія – територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України (п.п. 38.1 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Постановою Верховної ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.


Шановні платники податків! Головне управління ДПС у Черкаській області застерігає про наявні випадки «телефонних аферистів»

Наявні спроби вчинення шахрайських дій невідомими особами, які представляються посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області або довіреними особами таких посадовців. Спроби ошукати платників податків зафіксовано з телефонних номерів мобільних операторів України (095) 76-99-731 та (095) 76-99373. 

Злочинці телефонують та надсилають повідомлення через месенджери до керівників суб’єктів господарської діяльності Черкаської області, здійснюючи психологічний тиск на підприємців, з метою незаконно заволодіти грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо). В подальшому шахраї пропонують перераховувати їм грошові кошти на карткові рахунки різних банківських установ України.

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що посадові особи органів ДПС діють виключно в межах повноважень та не можуть звертатися до платників з подібними проханнями.

Звертаємо увагу, що такі дії кваліфікуються як шахрайство та умисна дискредитація податкових органів. Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!

У разі виявлення фактів шахрайських дій з боку невідомих осіб, намагайтесь зібрати всю можливу інформацію (прізвища, ім’я, номери телефонів, номери карткових рахунків тощо).

Якщо ви постраждали від дій аферистів або маєте інформацію про подібні випадки, просимо негайно повідомляти про це підрозділи Національної поліції у Черкаській області за номером телефону – 102, або Головне управління ДПС у Черкаській області будь-яким зручним способом:

– з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

– на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області ck.official@tax.gov.ua;

– засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

– на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції  ck.szvk@tax.gov.ua;

– у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.


Який порядок виправлення самостійно виявлених помилок у Податковій декларації з транспортного податку після граничного терміну її подання?

Згідно з п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники транспортного податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Форма Податкової декларації з транспортного податку (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 27.06.2017 року № 595). Заголовна частина Декларації містить рядок 1 «Тип декларації», яке передбачає наступні форми: «Звітна», «Звітна нова», «Уточнююча». У полі 01 «Звітна» проставляється відмітка «Х» у разі подання річної Декларації. У полі 02 «Звітна нова» проставляється відмітка «Х», якщо в наданій раніше Декларації була допущена помилка і вона виправляється шляхом подання нової Декларації до настання граничного терміну її подання. У разі виправлення самостійно виявлених помилок протягом року після граничного терміну подання Декларації або за минулі роки: у заголовній частині Декларації: у полі 03 «Уточнююча» рядка 1 проставляється відмітка «Х»;

у графі «з урахуванням уточнень з» зазначається номер місяця звітного року (арабськими цифрами) перед місяцем продажу транспортного засобу (або переходу права власності на транспортний засіб).

у табличній частині Декларації: у рядку 1 (рядки з 1.1 по останній) зазначається виправлена (уточнена) інформація;

у рядку 2 вказується нарахована сума податку за всіма транспортними засобами (для колонок 10 – 14 сума значень рядків 1.1 – 1.n відповідної колонки; також для колонки 10 сума значень колонок 11 –14 рядка 2);

у рядку 3 – нарахована сума податку за всіма транспортними засобами за даними раніше поданої Декларації (рядок 2 Декларації, що уточнюється);

у рядку 4 – нарахована до збільшення сума податкового зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року (позитивне значення (рядок 2 – рядок 3));

у рядку 5 – нарахована до зменшення сума податкового зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року (позитивне значення (рядок 3 – рядок 2));

рядок 6 заповнюється платником самостійно відповідно до п.п. «а» або «б» п. 50.1 ст. 50 глави 2 розд. II ПКУ, якщо заповнено рядок 4 Декларації. У рядку 6 зазначається сума штрафу (у гривнях із копійками), що розраховується за формулою: ((колонки 11 – 14 рядка 4 лише за періоди, за яким на момент подання Декларації минув термін сплати) х 3 % або 5 %);

у рядку 7 зазначається сума пені, нарахована платником самостійно на суму недоплати зобов’язання (у гривнях із копійками) відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 та абзацу другого п. 129.4 ст. 129 глави 12 розд. ІІ ПКУ.


Подання повідомлення про відкриття валютного рахунка в  установі банку-нерезидента

У відділі з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Черкаській області наголошують, що статтею 52 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено додаткові заходи здійснення фінансового контролю.

Зокрема, у разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента, відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.

Відлік вказаного строку розпочинається з моменту, коли посадовець відкрив валютний рахунок, або ж коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про відкриття зазначеного валютного рахунку.

Також, статтею 52 Закону України «Про запобігання корупції»  визначено, що порядок інформування Національного агентства про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, а також про суттєві зміни у майновому стані визначаються Національним агентством.

Відповідно до наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.12.2020 № 574/20 “Про внесення змін до Порядку інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента” подати таке повідомлення зараз можна онлайн, скориставшись особистим кабінетом у Реєстрі декларацій. 

Раніше такі повідомлення надсилалися лише поштою, однак завдяки тому, що НАЗК оновило Реєстр декларацій минулого року, функція стала доступною онлайн.

У разі подання повідомлення через персональний електронний кабінет, повідомлення в паперовому вигляді не подається.

Для того, щоби подати повідомлення через особистий кабінет:

  1. перейдіть за посиланням та увійдіть у Реєстр за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
  2. натисніть «Нове повідомлення про відкриття валютного рахунка».
  3. заповніть необхідну інформацію та натисніть кнопку «Подати документ».

У публічній частині Реєстру декларацій повідомлення про відкриття валютного рахунка не відображаються.

За необхідності декларанти також можуть подати повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента у паперовому вигляді. Для цього необхідно заповнити форму, передбачену Порядком інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, та надіслати її рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою:                   бульв. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103. 

За неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено настання адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.