Обчислення показника «податкове зобов’язання» суб’єктом господарювання, який здійснював у звітному періоді (місяці) користування радіочастотним ресурсом на підставі ліцензії, термін дії якої розпочався (закінчився) у зазначеному місяці
Відповідно до п. 254.1 ст. 254 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:
ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;
ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;
дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;
дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.
Об’єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм (п. 254.3 ст. 254 ПКУ).
Платники рентної плати обчислюють суму рентної плати виходячи з виду радіозв’язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо (п.п. 254.5.2 п. 254.5 ст. 254 ПКУ).
Згідно з абзацами першим і другим п.п. 254.5.3 п. 254.5 ст. 254 ПКУ платники рентної плати, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують рентну плату починаючи з дати видачі ліцензії.
У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України рентна плата сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.
Базовий податковий (звітний) період, зокрема для рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України дорівнює календарному місяцю (п. 257.1 ст. 257 ПКУ).
Форма податкової декларації з рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2016 № 927) із змінами та доповненнями(далі – Декларація).
Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. Зокрема, розрахунок з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України здійснюється у Додатку 4 прим. 1 до Декларації (далі – Додаток).
Відповідно до встановленої форми Додатку у ньому, зокрема, зазначаються дані ліцензії: номер, дата видачі (дд.мм.рррр.), строк дії (дд.мм.рррр.), кількість днів дії ліцензії у звітному періоді, ширина смуги радіочастот; коефіцієнт (понижувальний або підвищувальний); ставка рентної плати, встановлена п. 254.4 ст. 254 ПКУ; податкове зобов’язання.
Суб’єкт господарювання, що здійснював у звітному періоді (місяці) користування радіочастотним ресурсом на підставі ліцензії, термін дії якої розпочався (закінчився) у зазначеному місяці, обчислює показник колонки 8 «податкове зобов’язання» Додатку пропорційно кількості календарних днів дії ліцензії у звітному місяці.
Як визначаються об’єкт та база оподаткування акцизним податком при реалізації пального або спирту етилового?
Відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами оподаткування є операції з реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:
– отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН);
– ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
– вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених ст. 229 ПКУ, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.
У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товару (продукції), об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках (п. 214.4 ст. 214 ПКУ).
Головне управління ДПС у Черкаській області перевіряє платників податків, які порушують граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (набув чинності з 07.02.2019, далі – Закон № 2473) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року № 5 (надалі по тексту Положення № 5) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Таким чином в порівнянні з граничними строками розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які були встановлені статтями 1 та 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла до 07.02.2019 (180 днів), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів збільшені у 2 рази. Проте, незважаючи те це, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності продовжують порушувати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (набрала чинності з 09.02.2021) скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, та дозволено проведення окремих видів перевірок юридичних осіб, зокрема і документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.
У зв’язку з цим, Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено 14 перевірок платників податків з питання дотримання валютного законодавства, за якими донараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів на загальну суму 6,4 млн грн, з якої:
– узгоджено 298,9 тис. грн по 9 платниках податків та надійшло до бюджету 269,7 тис. гривень;
– оскаржуються донарахування в сумі 189,4 тис. грн по 1 платнику податків;
– перебувають донарахування в стадії узгодження в сумі 5,9 млн грн по 4 платниках податків.
Робота по проведенню перевірок платників податків, які порушують граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів продовжується.
До уваги податкових агентів: яким чином заповнити рядок 02 додатка 4ДФ до Розрахунку з типом «Уточнюючий», де коригуються показники, відображені у податковому розрахунку за формою 1ДФ за період до 01.01.2021 року
ГУ ДПС у Черкаській області повідомляє, у разі коригування показників, відображених у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за період до 01.01.2021 року реквізити додатка 4 «відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку з типом «Уточнюючий» заповнюється наступним чином:
- у рядку 01 відмічається відповідна клітинка 013 «Уточнюючий»;
- у рядку 02 відображаються:
- навпроти напису «Звітний (податковий) період» зазначається рік, квартал;
- номер місяця у кварталі для додатка 4ДФ до Розрахунку з типом «Уточнюючий» за період до 01.01.2021 завжди приймає рішення – «3»;
- номер Розрахунку, до якого додається додаток 4ДФ – проставляється «1».
При цьому, заповнюються всі необхідні реквізити, зокрема, рядки 031;032.
Туристичний збір
Платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію відповідної громади, і отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі).
Ставка збору встановлюється за рішенням відповідної ради об’єднаної територіальної громади за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі) у розмірі до 0,5 відсотка – для внутрішнього туризму та до 5 відсотків – для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
Платниками туристичного збору не можуть бути особи, які:
- постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;
- фізособи-резиденти, які мають постійне місце проживання в Україні, що прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), що належать фізособам на праві власності або на праві користування за договором найму;
- особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, що супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого);
- ветерани війни;
- учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
- особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров’я України;
- діти віком до 18 років;
- дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади;
- члени сім’ї фізичної особи першого та/або другого ступеня споріднення, які тимчасово розміщуються такою фізичною особою у місцях проживання (ночівлі), що належать їй на праві власності або на праві користування за договором найму;
- взяті на облік як внутрішньо переміщені особи відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», які тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), а інформація про адресу таких місць зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи як адреса фактичного місця їх проживання/перебування.
Справляння туристичного збору здійснюється податковими агентами, до числа яких належать юридичні та фізичні особи-підприємці, які надають послуги з тимчасового розміщення.
Податкові агенти надають щоквартально Декларацію з туристичного збору, протягом 40 календарних днів по закінченню звітного кварталу.
Перелік податкових агентів оприлюднюється на офіційному сайті відповідної ради.
Перелік податкових агентів не є вичерпним та не забороняє сплати збору до місцевого бюджету іншими податковими агентами до їх включення у перелік податкових агентів.
Порушення порядку справляння та сплати туристичного збору відповідно до ст. 163 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50, 100, 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Подання заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата ЄВ)
Відповідно до абзацу першого частини третьої ст. 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подають до контролюючого органу за місцем проживання відповідну Заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) (далі – Заява) в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.п. 1 п. 3 розд. V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 449), особа, яка виявила бажання брати участь у системі добровільного страхування, подає до контролюючого органу за місцем проживання Заяву за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449, виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5) та копію документа, що посвідчує особу, а члени особистого селянського господарства надають також документ, що підтверджує їх членство в такому господарстві.
Контролюючий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості (абзац другий частини третьої ст. 10 Закону № 2464).
Норми чинного законодавства не містять заперечень щодо надсилання Заяви в електронному вигляді, однак потребують надання для перевірки, одночасно із Заявою, підтверджуючих документів.
На сьогодні відсутній механізм щодо здійснення електронної перевіри достовірності інформації, поданої особою в електронній формі, зокрема перевірки достовірності документів.
Враховуючи зазначене, особа, яка виявила бажання брати участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, надає до контролюючого органу за місцем проживання Заяву та документи, що підтверджують зазначені в ній відомості. При цьому для таких осіб можливість надіслати в електронному вигляді (у тому числі через Електронний кабінет) Заяву не передбачено.
Чи підлягає оподаткуванню військовим збором дохід у вигляді вартості успадкованого майна, який оподатковується за нульовою ставкою ПДФО?
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» внесено ряд змін до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), у тому числі в частині оподаткування доходів військовим збором.
Так, п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого відповідно до п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 ПКУ включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розд. ІV ПКУ.
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 ПКУ.
Так, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються об’єкти спадщини, які перелічені у п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПКУ.
Разом з тим, відповідно до абзацу першого п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
Враховуючи викладене, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, який оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, звільняється від оподаткування військовим збором.
Водночас кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно із правилами, встановленими розд. IV ПКУ для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 ПКУ).
Чи повинна ЮО – платник ЄП третьої групи – власник земельних ділянок (землекористувач на правах постійного користування земельними ділянками) у разі тимчасового припинення господарської діяльності сплачувати земельний податок?
Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 ст. 270 ПКУ).
Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Абзац перший п. 49.2 ст. 49 ПКУ застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності
Особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).
Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку)) (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Отже, у разі тимчасового припинення господарської діяльності, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи не використовує для провадження господарської діяльності свої земельні ділянки, а тому не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку третьої групи від сплати земельного податку.
Юридична особа – платник єдиного податку третьої групи – власник земельних ділянок (землекористувач на правах постійного користування земельними ділянками) у разі тимчасового припинення господарської діяльності повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Чи подає нотаріус, у разі посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, сторонами якого є фізична особа, до контролюючого органу Розрахунок?
Відповідно до п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ.
Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 ПКУ, згідно з п.п. 170.2.6 якого до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).
Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ визначено, що ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюється у розмірі 18 відсотків.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати Декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Декларація подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ.
Відповідно до п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 ПКУ нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розд. ІV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори посвідчені договори продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна між фізичними особами, продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчені договори дарування, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Відповідно до п. 3 розд. ІІ Порядку Розрахунок подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.
При цьому нотаріуси за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах – уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому розд. ІІ Порядку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.
Враховуючи викладене, у разі посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, сторонами якого є фізичні особи, нотаріус виступає податковим агентом та подає до контролюючого органу Розрахунок.
Водночас фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційних активів, повинна подати Декларацію у встановленому порядку, задекларувати загальний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, проведеними протягом календарного року та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у разі отримання доходу.