ДПІ повідомляє

Сума доходу яка зазначається у довідці про доходи ФОП  (загальна система оподаткування)

  Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
       Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).
       Відповідно до абзацу першого п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через Електронний кабінет.
       Фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону (абзац перший п. 177.11 ст. 177 ПКУ).

Отже, у довідці про доходи фізичної особи – підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, на підставі даних податкової декларації зазначається сума чистого оподатковуваного доходу за відповідний період.


Головне управління ДПС у Черкаській інформує про спільну з Держпрацею інспекційну кампанію

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє,                           23.06.2021 року відбулася спільна нарада Державної податкової служби України, Державної служби України з питань праці та Міністерства економіки України. За її результатами та на виконання протоколу спільної наради, починаючи з 01.07.2021 року проводиться інспекційна кампанія на предмет виявлення незадекларованих трудових відносин.

Заходи взаємодії податківців та Держпраці спрямовані на детінізацію ринку праці, обміну інформацією, необхідною для забезпечення ефективної організації роботи щодо детінізації ринку праці та вдосконалення контролю за оформленням трудових відносин із найманими працівниками.

У полі зору працівників ГУ ДПС у Черкаській області та Держпраці будуть роботодавці, які не відреагували на тривалу інформаційну кампанію та продовжують ухилятись від декларування найманих працівників. Держпраці надано ГУ ДПС у Черкаській області критерії, за якими суб’єкт господарювання може бути віднесений до суб’єктів з високим ступенем ризику використання незадекларованої праці.

Такими критеріями є:

– виявлені в ході проведення фактичних перевірок факти неоформлення трудових відносин (критерій 1);

– невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності (критерій 2);

– невідповідність кількості об’єктів оподаткування (поданих за формою № 20-ОПП «Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність»), РРО/ПРРО, що звітують, кількості працевлаштованих платником податків найманих працівників (критерій 3);

– перевищення кількості працівників суб’єкта господарювання, залучених за договорами цивільно-правового характеру над кількістю працівників, що працюють за трудовими договорами (контрактами)                   (критерій 4);

– відсутність найманих працівників у суб’єкта господарювання сфери торгівлі та послуг (критерій 5).

Головне управління ДПС у Черкаській області звертає увагу роботодавців на недопущення використання незадекларованої праці.


Практичне застосування норм Кодексу щодо контрольованих операцій з сировинними товарами

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що на виконання норм пп. 39.3.3.4 пп. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Державною податковою службою України на офіційному вебпорталі  оприлюднено Рекомендований (невиключний) перелік джерел інформації для отримання котирувальних цін (далі – Перелік джерел) в розділах:

Головна -> Діяльність -> Трансфертне ціноутворення -> Рекомендований (невиключний) перелік джерел інформації для отримання котирувальних цін;

Головна -> Довідники, реєстри, переліки -> Переліки.

Зазначений Перелік джерел є складовою механізму визначення дотримання принципу “витягнутої руки” по операціях з сировинними товарами, що визначений пп. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Кодексу та направлений на забезпечення виконання вимог щодо використання методу порівняльної неконтрольованої ціни.

Кодекс визначає рекомендаційний характер та невиключність зазначеного Переліку джерел з метою забезпечення дотримання методології аналізу та визначення відповідності принципу “витягнутої руки” та не обмежує платника податків у виборі будь-якого з джерел, інформація якого про котирувальні ціни, що використовуватимуться для порівняння, відповідатимуть умовам зіставності, визначеним пп. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

При формуванні Переліку враховано наявність доступної методології формування джерелом даних та інформації про ціни та складові ціноутворення саме в рамках вимог до аналізу КО, а також наявність котирувальних цін щодо сировинних товарів, які експортуються/імпортуються українськими компаніями, доступність джерел для широкого кола платників податків.

Під сировинними товарами розуміються товари, для яких непов’язані особи у якості орієнтира (еталона) для встановлення ціни неконтрольованих операцій використовують котирувальні ціни.

Перелік сировинних товарів визначено Постановою КМУ від 09.12.2020 N 1221 «Про затвердження переліку сировинних товарів та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. N 616».

Отже, визначення, у відповідності до абзацу другого пп. 39.3.3.4 пп. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Кодексу, Кабінетом Міністрів України Переліку сировинних товарів  та оприлюднення цього Переліку ДПС дозволяє забезпечити, починаючи з 2021 року, практичне застосування норм Кодексу щодо КО з сировинними товарами.

Виходячи з норм пп. 39.3.3.4 пп. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Кодексу, забезпечення ідентифікації Переліку джерел (його позицій) при здійсненні посилань та документальному відображенні при формуванні матеріалів за результатами аналізу ризиків трансфертного ціноутворення та перевірок КО проводиться шляхом наведення повної назви Переліку джерел та зазначенням дати оприлюднення на офіційному веб-порталі ДПС.


Зазначення інформації в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, якщо ФОП – платник ЄП планує здійснювати зовнішньоекономічну діяльність

Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява). Форма Заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.

У Заяві зазначаються обов’язкові відомості, зокрема, місце провадження господарської діяльності (п. 298.3 ст. 298 ПКУ).

Водночас відповідно до п. 298.5 ст. 298 ПКУ у разі зміни, зокрема, місця провадження господарської діяльності платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни подається Заява.

Платниками єдиного податку третьої групи у разі зміни місця провадження господарської діяльності Заява подається не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ст. 298 ПКУ).

Відповідно до п. 299.7 ст. 299 ПКУ інформація щодо місця провадження господарської діяльності вноситься до реєстру платників єдиного податку.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка планує здійснювати зовнішньоекономічну діяльність повинна у строки, встановлені ПКУ, подати Заяву з позначкою «Внесення змін».
      При цьому у полі 6 «Місце провадження господарської діяльності», в якому повинна зазначатися інформація, зокрема щодо області, району, населеного пункту, вулиці, номеру будинку/офісу/квартири, індексу, така особа заповнює тільки графу «Область, район, населений пункт», в якій зазначається: «Виконання робіт чи надання послуг за межами України (експорт)» та/або «Поставка товарів за межами території України (експорт)». Інші графи поля 6 Заяви не заповнюються.


Заповнення додатка  «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ»

до податкової декларації платником ЄП – ФОП

Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої – третьої груп подають у складі податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 № 752), додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1).

У Додатку 1 передбачено поле 8 «Період перебування фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування» розд. 8, яке заповнюється у форматі «ддммрррр», де:

«дд» – двозначне число, що означає календарний день у місяці;

«мм» – двозначне число, що означає місяць року;

«рррр» – чотири цифри числа року

У зазначеному полі вказується період перебування фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування, як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у звітному році та у комірці «з» зазначається «01» – перший календарний день у місяці; в комірці «по» – дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, переходу на сплату інших податків і зборів тощо.


Вчасно інформуйте ДПС про зміну реєстраційних даних для своєчасного отримання адресної інформації щодо сплати податків, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI  зі змінами та доповненнями об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення- рішення.

Також платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

– об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

– розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

– права на користування пільгою із сплати податку;

– розміру ставки податку;

– нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно зі статтею 70 Кодексу та пункту 1 Розділу ІХ «Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків», фізичні особи – платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою N 5ДР.

Крім цього, фізична особа може подати заяву скориставшись послугами Електронного кабінету

Фізичні особи подають зазначену заяву особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання – до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

Враховуючи викладене, в зв’язку зі зміною податкової адреси, особистих даних, платники податку, для внесення актуальних відомостей до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, зобов’язані подати до контролюючого органу заяву про внесення змін за ф. №5 ДР, після чого у відповідні підсистеми ІТС ДПС України будуть внесені актуальні дані, що стосуються таких змін, зокрема місця  податкової адреси (місця реєстрації).

Оновлені дані дають можливість своєчасно отримати адресну інформацію від податкової служби та уникнути накопичення боргу.


До якого контролюючого органу платнику податків необхідно звернутися із заявою про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання та/або податкового боргу?

Відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків має право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених ПКУ (п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 ПКУ), а контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу (п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).

Також п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ встановлено, що контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19 прим. 3 ПКУ. Зокрема контролюючі органи виконують функцію щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризації грошових зобов’язань та/або податкового боргу (п.п. 19 прим. 1.1.24 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ).

Контролюючими органами є – податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ).

Згідно з п. 100.2 ст. 100 ПКУ платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

У той же час п. 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 (далі – Порядок № 574), передбачено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до контролюючого органу за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою.

Згідно з п. 2.1. Порядку № 574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:

ДПС – без обмежень суми;

головні управління ДПС в областях, місті Києві, міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків (Центральне, Східне, Західне, Південне, Північне) – на суму не більше 3 млн. гривень.

Платники за своїм бажанням можуть звертатися за розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань (податкового боргу) на суми, більші 3 млн. грн., до Державної податкової служби України, однак таке звернення не позбавляє їх обов’язку подати відповідну заяву до головних управлінь ДПС в областях, місті Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків (Центрального, Східного, Західного, Південного, Північного).

Отже, подання заяви до територіального органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) є обов’язковим в усіх без виключення випадках звернення за розстроченням (відстроченням).

Пунктом 100.13 ст. 100 ПКУ передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику – Міністерством фінансів України.

У зв’язку зі змінами, внесеними до ПКУ Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», ДПС разом з Міністерством фінансів України здійснюється робота по приведенню положень Порядку № 574 у відповідність до законодавства. Наразі зазначений підзаконний акт не затверджено.


Як користуватися сервісом «Дані про взяття на облік платників», розміщеним на офіційному вебпорталі ДПС?

У відкритій та приватній частинах Електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС (https://cabinet.tax.gov.ua ), платники податків мають доступ, зокрема до сервісу «Дані про взяття на облік платників».

Робота у приватній частині здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, що сертифікований у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Для перевірки даних про взяття на облік платників податків достатньо здійснити пошук за податковим номером (серією та номером паспорта) або найменуванням/ПІБ платника податків.


Чи можуть ФОП – платники ЄП, які здійснюють перевезення пасажирів, у разі проведення розрахунків з використанням талонів, квитків не застосовувати РРО та/або ПРРО, а вести РК та КОРО у разі перевищення 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року?

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні РРО (далі – ПРРО) не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Водночас, п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ встановлено, що з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами – підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють: реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту; реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я; реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

У разі перевищення платником єдиного податку другої – четвертої груп (фізичною особою – підприємцем) в календарному році обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, застосування РРО та/або ПРРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО та/або ПРРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Пунктом 6 ст. 9 розд. ІІ Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон № 265) встановлено, що РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки (далі – РК) не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами – підприємцями), які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до ПКУ.

Згідно з п. 4 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або ПРРО та РК не застосовуються, зокрема, при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
      Відповідно до ст. 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» із змінами та доповненнями документ для регулярних пасажирських перевезень для пасажира – квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду – посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.2006        № 503 затверджені Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування.

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які здійснюють перевезення пасажирів, у разі проведення розрахунків з використанням талонів, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, РРО та/або ПРРО не застосовують.


Надання послуг за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування та агентськими договорами із застосовувати РРО та/або ПРРО та проведення операції ФОП – платникам ЄП

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі –РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ППРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі – РК). Статтею 2 Закону № 265 передбачено, що розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 6 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та/або програмні РРО, та РК не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами – підприємцями), які не застосовують РРО та/або програмні РРО відповідно до ПКУ.

При цьому, РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи (п. 296.10 ст. 296 ПКУ).

Водночас, п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ встановлено, що з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами – підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;

реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

У разі перевищення платником єдиного податку другої – четвертої груп (фізичною особою – підприємцем) в календарному році обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, застосування РРО та/або програмного РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО та/або програмного РРО  починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Враховуючи викладене, фізичні особи – підприємці платники – єдиного податку, які надають послуги за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування та агентськими договорами, обсяг доходу яких протягом календарного року перевищив 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, зобов’язані при провадженні своєї господарської діяльності застосовувати РРО та/або ПРРО з видачею в обов’язковому порядку розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції або перейти на використання виключно безготівкових розрахунків.

При цьому, через РРО та/або ПРРО проводиться уся сума виручки, отримана за такими договорами, тобто як вартість товарів (робіт, послуг) так і сума отриманої винагороди повіреного (агента).


Термін протягом якого подається скарга на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування

Пунктом 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Рішення) набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

При цьому Рішення може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв’язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155).

Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Порядок), скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Скарга) подається платником ПДВ у строки, визначені ст. 56 ПКУ, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня.

Згідно з п. 5 Порядку, Скарга подається платником ПДВ в електронній формі засобами електронного зв’язку з урахуванням вимог Законів України №№ 851, 2155 та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2020 № 261 (додаток 1).

Отже, Скарга подається протягом 10 робочих днів з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.


Права викривача, пов’язані з отриманням інформації щодо здійсненого ним повідомлення

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) затвердило нові роз’яснення, які стосуються забезпечення права викривача на отримання інформації.

Викривачі завдяки роз’ясненню зможуть чітко розуміти, яку інформацію вони мають право отримати та як контролювати розгляд свого повідомлення про корупцію. 

З повним текстом роз’яснень можна ознайомитись за на офіційному сайті НАЗК за посиланням: https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/roz-yasnennya-shhodo-zabezpechennya-prava-vykryvacha-na-otrymannya-informatsiyi/.

Ми ж детально зупинимось на тому, які права має викривач щодо отримання інформації про хід та результати розгляду наданого ним повідомлення про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

При здійсненні повідомлення у викривача, крім прав та гарантій щодо його захисту, виникають також права, пов’язані з отриманням інформації щодо здійсненого ним повідомлення, а саме:

1) бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені Законом України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) (п. 1 ч. 2 ст. 533 Закону);

2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації (п. 3 ч. 2 ст. 533 Закону);

3) отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації (п. 13 ч. 2 ст. 533, ч. 1 ст. 536 Закону).

Закон визначає такий порядок інформування установою викривача щодо здійсненого ним повідомлення:

1) викривачу надається детальна письмова інформація про результати попередньої перевірки за його повідомленням у 3-денний строк з дня завершення цієї перевірки (абз. 6 ч. 3 ст. 532 Закону);

2) у разі якщо отримане повідомлення не належить до компетенції установи, до якої воно надійшло, викривач повідомляється про це у 3-денний строк без проведення попередньої перевірки із роз’ясненням щодо компетенції установ, уповноважених на проведення перевірки або розслідування відповідної інформації (абз. 7 ч. 3 ст. 532 Закону);

3) у разі подовження керівником установи строку внутрішньої (службової) перевірки або розслідування за повідомленням до 45 днів, про це повідомляється викривач (абз. 9 ч. 3 ст. 532 Закону). Оскільки конкретного строку для інформування викривача про зазначене рішення керівника установи не визначено, рекомендується поінформувати викривача у 3-денний строк з дня прийняття відповідного рішення;

4) викривач має право подати заяву щодо отримання інформації про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування у зв’язку із здійсненим ним повідомленням. Запитувана викривачем інформація надається установою, посадовою або службовою особою, відповідальною за розгляд, проведення перевірки та/або розслідування у зв’язку із здійсненим викривачем повідомленням, не пізніше 5 днів після отримання заяви (ч. 2 ст. 536 Закону);

5) за кінцевими результатами розгляду, перевірки та/або розслідування повідомлення (ч. 2 ст. 536 Закону).

Таким чином, Законом встановлено такі види інформування установою викривача про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування у зв’язку із здійсненим ним повідомленням:

1) обов’язкове інформування, незалежно від додаткового волевиявлення викривача;

2) інформування у зв’язку із додатковим зверненням викривача.

Головне управління ДПС у Черкаській області звертається до громадян та суб’єктів підприємницької діяльності Черкащини, що у разі наявності інформації щодо протиправних дій посадових та службових осіб Головного управління ДПС у Черкаській області, Ви завжди можете повідомити про вказані факти будь-яким зручним способом:

– з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

– на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області ck.official@tax.gov.ua;

– засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

– на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції  ck.szvk@tax.gov.ua;

– у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.


Чи може платник податку задекларувати бюджетне відшкодування, якщо з дня виникнення права на таке декларування минуло понад 1095 днів?

Поняття терміна «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV (далі – ЦКУ).

Відповідно до п. 1 ст. 256 ЦКУ під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦКУ).

Таким чином, за зобов’язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, визначені главою 19 ЦКУ та п. 102.5 ст. 102 ПКУ терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено ст. 200 ПКУ, та показників податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПКУ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Таким чином, у разі заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування, платник податку має право враховувати у складі заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ залишок від’ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), у випадку коли суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.


Інформація яку повинні передавати СГ, які використовують ПРРО до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв’язку

     Згідно з п. 1.7 розд. I Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв’язку до органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 із змінами та доповненнями суб’єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – ПРРО), повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв’язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.


Дата на яку розраховується офіційний курс гривні до іноземної валюти при заповненні заявки на поповнення (коригування) обсягу залишку пального

Відповідно до п. 1 розд. VI Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729 (далі – Порядок № 729), заявка на поповнення (коригування) залишку пального (далі – Заявка) складається платником податку (філією чи структурним підрозділом платника податку) у разі, якщо виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, в тому числі у разі зміни умов оподаткування.

Заявка складається також, зокрема, якщо в результаті зміни фізико-хімічних показників пального збільшується обсяг пального за певним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, в тому числі під час одночасного зменшення обсягів пального за іншим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 7 розд. VІ Порядку № 729 встановлено, що вартісні показники Заявки заповнюються так:

ставка акцизного податку – в одиницях виміру, визначених п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) (євро за 1000 літрів);

курс Національного банку України (далі – НБУ), що діє на перший день кварталу, в якому подано заявку, – у гривнях з копійками (6 десяткових знаків після коми);

сума акцизного податку – у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків після коми).

Згідно з п.п. 8 п. 18 розд. VІ Порядку № 729 у табличній частині Заявки у графі 8 зазначається інформація щодо офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється складення заявки (показник залишається незмінним протягом кварталу).

Відповідно до п. 37 Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 (далі – Порядок № 408), у разі коли у платника акцизного податку виникає потреба у поповненні обсягу залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, він може зареєструвати Заявку за умови:

наявності на обліковій картці коштів сплаченого акцизного податку в сумі, не меншій ніж сума акцизного податку, розрахованого з обсягу пального у такій заявці, – для обсягів пального, що оподатковуються акцизним податком;

відсутності на обліковій картці сум коштів сплаченого акцизного податку – для обсягів пального, що оподатковуються на умовах, встановлених пп. 229.2 – 229.7 ст. 229 ПКУ, або не підлягають оподаткуванню, або звільняються від оподаткування , або палива для реактивних двигунів, технологічне злиття якого з паливних баків повітряних суден було здійснено на митній території України.
      Таким чином, при складанні Заявки платником здійснюється розрахунок обсягів пального, виходячи із сплаченої на електронний рахунок суми акцизного податку, що розраховується виходячи з офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється складання такої Заявки.

Водночас, обчислення податкового зобов’язання з акцизного податку з реалізованого пального здійснюється виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов’язань, а також офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу (пп. 217.1, 217.3 ст. 217 ПКУ).

Відповідно до п. 25 Порядку № 408 перерахування сум податкового зобов’язання з акцизного податку з реалізованого пального або спирту етилового протягом звітного періоду, зазначеного в декларації з акцизного податку за звітний (податковий) період, здійснюється платником акцизного податку самостійно з власного поточного рахунка до відповідного бюджету в строки, передбачені ПКУ, з урахуванням сум податку, що були перераховані таким платником на його електронний рахунок.


Чи може СГ одночасно використовувати електронну печатку та/або кваліфікований електронний підпис на декількох ПРРО?

Чинним законодавством у сфері проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у готівковій та безготівковій формі не передбачено обмежень щодо кількості електронних печаток під час їх реєстрації суб’єктом господарювання, який має декілька програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО). При застосуванні електронної печатки суб’єкта господарювання на ПРРО фіскальним сервером ДПС не встановлено обмежень її використання кількома ПРРО одночасно.

При цьому за допомогою одного сертифіката електронного підпису можна працювати одночасно тільки одному касиру на одному ПРРО. Тобто, у разі одночасного використання суб’єктом господарювання декількох ПРРО, необхідно мати відповідну кількість зареєстрованих касирів стосовно яких були подані повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.


Порядок оподаткування ПДФО та військовим збором доходу фізичної особи від операцій з криптовалютою

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПКУ об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
       При цьому податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 ПКУ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розд. ІV ПКУ, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та іноземні доходи – це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Так, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Водночас платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок і військовий збір з таких доходів (п.п. 168.2.1п. 168.2 ст. 168 ПКУ).

Порядок подання податкової декларації визначено ст. 179 ПКУ.
      На сьогодні криптовалюта не має визначеного правового статусу в Україні, зокрема, відсутня нормативна база для її класифікації та регулювання операцій з нею.

Разом з тим, з метою врегулювання правовідносин щодо обігу, зберігання, володіння, використання та проведення операцій за допомогою криптоактивів в Україні, а також визначення загальних засад функціонування та правового регулювання ринку віртуальних активів в Україні на сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано відповідні проєкти законів.

Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України.

При цьому оподаткуванню підлягає сума коштів, яка отримується платником податків від операцій з криптовалютою.

Слід зауважити, що питання є ситуативним, а кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.


Здійснення пошуку фіскального чека, створеного ПРРО на вебпорталі ДПС в Реєстрі «Пошук фіскального чеку»

Інформація про фіскальний чек створений програмним реєстратором розрахункових операцій (далі – ПРРО) міститься на вебпорталі ДПС в Реєстрі «Пошук фіскального чеку».

Пошук фіскального чека створеного ПРРО відбувається аналогічно як і чека створеного класичним реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО). Для цього необхідно вказати в параметрах пошуку дані:

номер фіскального чека;

фіскальний номер РРО/ПРРО

дату та час проведення операції, яка відображена в чеку.


Здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами суб’єктами господарювання у період, коли ліцензія здана до органу ліцензування для проставляння відмітки про внесення щоквартальної сплати

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 16 Закону № 481 контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії, зокрема, на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Для здійснення контролю суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Реєстри виданих, призупинених та анульованих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі – Реєстри) розміщено на головній сторінці офіційного вебпорталу Державної податкової служби України (далі – ДПС) в рубриці Головна/Довідники,Реєстри,Переліки/Реєстри/Реєстри виданих, призупинених та анульованих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Таким чином, суб’єкти господарювання мають право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами у період терміну дії відповідної ліцензії (в тому числі у період, коли ліцензія здана до органу ліцензування для проставляння відмітки про внесення щоквартальної сплати). Інформація щодо виданих призупинених та анульованих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з зазначенням терміну їх дії наведена у Реєстрах, які розміщено на головній сторінці офіційного вебпорталу ДПС.


Термін в який контролюючий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику ЄВ

Відповідно до п. 3 розд. VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790) (далі – Інструкція № 449), контролюючі органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску контролюючими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок);

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим п. 3 розд. VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Контролюючий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим п. 3 розд. VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у п. 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

При цьому протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов’язаний сплатити зазначені у п. 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені (п. 5 розд. VІ Інструкції № 449).