Податкова інформує

/ Актуальні оголошення / Від

Набули зміни в адмініструванні частини чистого прибутку (доходу)та дивідендів на державну частку

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового Кодексу України (далі – Кодекс), передбачені положеннями Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №466-ІX) в частині адміністрування частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку, а саме:

Уточнено та доповнено поняття, визначені ст.14 Кодексу

Так, до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Кодексу внесені зміни, якими поняття «грошове зобов’язання платника податків» доповнено словами «інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи», та словом «пеня».Тобто зобов’язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку є грошовим зобов’язанням платника.

Розширено функції, які виконують контролюючі органи, відповідно до ст.191 Кодексу в частині здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету:

частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність (п.п.191.1.51 п.191 ст.191 Кодексу);

дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (п.п.191.1.52 п.191 ст.191 Кодексу).

Уточнено порядок самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов’язань, передбачених іншим законодавством (зміни до п.п.54.3.2 та 54.3.3 п.54.3 ст.54 Кодексу)

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, заявлені у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з іншим законодавством контролюючий орган є особою, відповідальною за нарахування сум іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку прирівнюється до податкової декларації (абзац  другий п.46.1 ст.46 Кодексу

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) є  додатком до розрахунку та його невід’ємною частиною (абзац третій п.46.2 ст.46 Кодексу).

Розрахунок складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст.49 Кодексу (абзац шостий п.46.2 ст.46 Кодексу)

Визначено базовий звітний (податковий) період для складання та подання до контролюючих органів Розрахунку (Законом №466-ІX доповнено пп.49.18 та пп.49.19 ст.49 Кодексу новими положеннями):

  • податковими (звітними) періодами для державних унітарних підприємств та їх об’єднань (які є платниками частини чистого прибутку(доходу)) є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.Термін подання такими платниками до контролюючих органів Розрахунку, який розраховується наростаючим підсумком за календарні квартал, півріччя, три квартали -40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду Розрахунку, який розраховується за рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
  • для господарських товариств з державною часткою у статутному капіталі податковим (звітним) періодом є календарний рік (незалежно від того,чи є вони платниками дивідендів на державну частку або частини чистого прибутку (доходу)) з поданням Розрахунку до 01 липня року, що настає за звітним.

Щодо відповідальності платників дивідендів на державну частку та частини чистого прибутку (доходу) за порушення порядку сплати платежів або несвоєчасне подання Розрахунку

Статтею 11 Закону України від 21.09.2006 №185 «Про управління об’єктами державної власності» зі змінами, внесеними Законом України від 16 січня 2020 року №465- ІX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» передбачена відповідальність платників частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку(доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Кодексом.

Отже, з 23.05.2020 до платників частини чистого прибутку (доходу)/ дивідендів на державну частку, які порушили правила подання до контролюючих органів Розрахунку, або порушили порядок сплати (перерахування) грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, або у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цих платежів, контролюючі органи мають право застосувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню за такі порушення у порядку, визначеному, зокрема, п. 120.1 ст.120, п.123.1 ст.123, п.126.1 ст.126, п.129.1 ст.129 Кодексу.

Посилання на Закон України №466-ІХ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20

Закон №466-ІХ: нові  вимоги щодо оприлюднення та подання фінансової звітності

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі –  Закон №466-ІХ) внесені зміни до Податкового Кодексу України (далі – Кодекс) щодо оприлюднення та подання фінансової звітності.

Так, змінами, внесеними Законом №466-ІХ до пункту 46.2 статті 46 Кодексу, передбачено, що платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу:

разом з податковою декларацією за відповідний річний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором;

річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом, яка підлягає оприлюдненню, у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом, яка підлягає оприлюдненню, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу для подання податкових декларацій (розрахунків).

Наголошуємо, що вищезазначені зміни до пункту 46.2 статті 46 Кодексу набрали чинності 23 травня 2020 року і граничний термін подання декларації та фінансової звітності за звітний період (2019 рік) вже минув, то вперше норма цього пункту щодо обов’язкового подання річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним, застосовується в 2021 році за підсумками 2020 звітного року.

Тобто платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу:

  • разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період (2020 рік) звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором;
  • річну фінансову звітність за 2020 рік разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня 2021 року.

У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що були подані разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2020 рік, та такі зміни вплинули на показники такої річної декларації, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючу декларацію до річної податкової декларації за 2020 рік у строк не пізніше 10 червня 2021 року.

Крім того, звертаємо увагу, що пункт 49.4 статті 49 Кодексу відповідно до внесених Законом № 466 змін передбачає, що фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.

Посилання на Закон України №466-ІХ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20

Запровадження нових різниць в оподаткуванні податком на прибуток підприємств

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі –  Закон №466-ІХ) внесені зміни до Податкового Кодексу України (далі – Кодекс), які відбулися в оподаткуванні податком на прибуток підприємств  в частині запровадження нових різниць, які збільшують та/або зменшують фінансовий результат до оподаткування.

Так, з 23 травня 2020 року пункт 140.4 статті 140 розділу III Кодексу  доповнено новою різницею (підпункт 140.4.3), відповідно до якої фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі нерезидентів та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від такого нерезидента, за умови, що доля участі в капіталі нерезидента становить щонайменше 10 відсотків протягом календарного року та такий нерезидент не входить до переліку держав (територій), визначених відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу (крім держав (територій), з якими є чинні міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування доходів).

Слід зазначити, що до внесення змін до Декларації рекомендуємо відображати нову різницю, визначену підпунктом 140.4.3 пункту 140.4 статті 140 Кодексу, у будь-якому зручному рядку додатка РІ до Декларації, яким передбачено зменшення фінансового результату до оподаткування, із зазначенням цього факту у спеціальному полі декларації (графа «наявність доповнення»).

З 23 травня 2020 року, Законом №466-ІХ  пункт 140.4 статті 140 розділу III Кодексу доповнено новою різницею (підпункт 140.4.5), відповідно до якої фінансовий результат до оподаткування зменшується платником податку правонаступником на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом:

приєднання, злиття, перетворення у періоді затвердження передавального акта;

поділу, виділу у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.

Платники-правонаступники до внесення змін до Декларації можуть відобразити суму від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку, що реорганізується, у рядку 3.2.4 додатка РІ до Декларації.

Також, внесено зміни до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, відповідно до яких фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства. Ці зміни набули чинності 23 травня 2020 року.

Таке збільшення фінансового результату до оподаткування платники можуть відобразити у рядку 3.1.11 додатка РІ до Декларації.

Законом №466-ІХ  пункт 140.5 статті 140 розділу III Кодексу доповнено новим підпунктом 140.5.15, відповідно до якого фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети. Ці зміни набули чинності 23 травня 2020 року.

Слід зазначити, що до внесення змін до Декларації рекомендуємо відображати нову різницю, визначену підпунктом 140.5.15 Кодексу, у будь- якому зручному рядку додатка РІ до Декларації, яким передбачено збільшення фінансового результату до оподаткування, із зазначенням цього факту у спеціальному полі декларації (графа «наявність доповнення»).

Посилання на Закон України №466-ІХ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20

Особливості оподаткування доходів нерезидента

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі –  Закон №466-ІХ) внесені зміни до Податкового Кодексу України (далі – Кодекс) щодо особливостей оподаткування доходів нерезидента.

Так, Законом №466-ІХ внесені зміни до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Кодексу, які набрали чинності 23 травня 2020 року, якими уточнено, що юридичні та фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, фізичні особи – підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками податку на прибуток при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту з джерелом їх походження з України.

Для таких суб’єктів у разі виплати доходів нерезидентам змінами до пункту 137.5 Кодексу (набирають чинності з 01 січня 2021 року) передбачено застосування річного звітного періоду з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, у разі виплати доходів нерезидентам у 2020 році юридичні та фізичні особи – підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування, фізичні особи — підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають за звітний 2020 рік декларацію з додатком ПН, у якому відображають такі доходи нерезидентів та відповідні суми податку.

Звертаємо увагу, що Законом №466-ІХ доповнено перелік доходів нерезидентів з джерелом походження з України, визначений у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, такими доходами:

прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб – резидентів, акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, та відповідають умовам, визначеним у цьому підпункті (набирає чинності з 01 липня 2020 року);

доходи від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів, розташованих на території України, що належать нерезиденту (набрав чинності 23 травня 2020 року).

Вищезазначені доходи оподатковуються за ставкою 15 відсотків, якщо іншого не передбачено нормами міжнародного договору з відповідною країною. У разі виплати таких доходів у 2020 році суми таких доходів відображаються у додатку ПН до Декларації за відповідний звітний період цього року.

Також, з 23  травня 2020 року набули чинності норми, а саме:

внесено зміни до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу у редакції, зокрема, передбачається, що у разі, якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати, такий податок підлягає нарахуванню та сплаті з огляду на такий розрахунок:

Пс = СД * 100 / (100 – СП) – СД, де:

Пс – сума податку до сплати;

СД – сума виплаченого доходу;

СП – ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Наприклад: нерезидент отримує у червні 2020 року дохід у негрошовій формі від резидента – платника податку на прибуток підприємств у вигляді корпоративних прав вартістю 100 000 гривень, який відповідно до статті 141 Кодексу оподатковується за ставкою 15 відсотків.

Сума податку до сплати становить 17 647 гривень (100 000*100/(100 – 15) — 100 000).

З метою правильного заповнення додатка ПН до Декларації за звітний період (півріччя 2020 року) рекомендуємо у колонці 3 таблиці 1 додатка ПН (Сума доходів) зазначати суму доходу нерезидента, обчислену з урахуванням формули СД * 100 / (100 – СП), тобто на підставі вищенаведеного прикладу виплати доходу у негрошовій формі у цій колонці буде зазначена сума 117 647 гривень. Відповідно у колонці 6 таблиці 1 додатка ПН (Сума податку) буде розрахована правильна сума податку 17 647 гривень (117 647 * 15/100);

з підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, вилучено норми, які надавали можливість визначати суму прибутку постійного представництва нерезидента, що підлягає оподаткуванню в Україні, на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, або у разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, визначати оподатковуваний прибуток контролюючим органом як різницю між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Підпункт 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу передбачає єдиний порядок оподаткування, відповідно до якого постійне представництво оподатковується в загальному порядку та визначає обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, рекомендуємо постійним представництвам нерезидента подавати, починаючи зі звітного періоду – півріччя 2020 року, декларацію та не застосовувати форми розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, які затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544.

Посилання на Закон України №466-ІХ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20

Платникам податку на прибуток : зміни до Податкового кодексу України

 Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі –  Закон №466-ІХ) внесені зміни до Податкового Кодексу України (далі – Кодекс) щодо оподаткування податком на прибуток підприємств в частині збільшення межі доходу для незастосування  податкових різніць, критерії визначення основного засобу та особливостей при нарахуванні амортизації основних засобів.

Так, Законом №466-ІХ внесено зміни до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134  Кодексу  в частині підвищення вартісного критерію річного доходу для незастосування різниць з 20 до 40 млн грн (набули чинності 23 травня 2020 року) та до пункту 137.5 статті 137 Кодексу у частині підвищення вартісного критерію річного доходу для застосування річного звітного періоду (набудуть чинності з 1 січня 2021 року).

Таким чином, платники податку на прибуток підприємств, у яких річний дохід за 2020 звітний рік не перевищує 40 млн гривень:

-зможуть прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III Кодексу, у декларації за 2020 рік;

-застосовувати у 2021 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток підприємств.

При цьому у 2020 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток підприємств застосовується платниками, у яких річний дохід за 2019 звітний рік не перевищує 20 млн гривень.

Також, внесено зміни до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 Кодексу. Тепер виробники сільськогосподарської продукції подають Декларацію за звітний період – півріччя 2020 року та надалі зможуть застосовувати особливий річний період, який починається з 01 липня 2020 року і закінчується 30 червня 2021 року.

Критерій, що застосовується для визначення сільськогосподарської продукції, наведено у підпункті 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Також, слід зазначити, що змінами, внесеними Законом №466-ІХ до підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138, дозволено застосування «виробничого» методу для визначення податкової амортизації.

При цьому пунктом 52 підрозділу 4 розділу XX Кодексу передбачено, що платники податку на прибуток можуть прийняти рішення про застосування з II – IV кварталу 2020 року «виробничого» методу нарахування амортизації при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до основних засобів, амортизацію яких розпочато за іншим методом. Такі платники податку зобов’язані провести інвентаризацію цих об’єктів основних засобів станом на перше число податкового (звітного) періоду 2020 року, у якому прийнято рішення про застосування «виробничого» методу.

Враховуючи, що відповідно до пункту 49.19 статті 49 Кодексу для цілей податку на прибуток підприємств «базовим звітним (податковим) періодом» є календарний квартал, то платники, які прийняти рішення про застосування з II кварталу 2020 року «виробничого» методу нарахування податкової амортизації до основних засобів, амортизацію яких розпочато за іншим методом, зобов’язані провести інвентаризацію цих об’єктів основних засобів станом на 01 квітня 2020 року.

Як передбачено пунктом 52 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, якщо загальна балансова вартість (без урахування переоцінки) основних засобів за даними бухгалтерського обліку станом на 01 квітня 2020 року менша ніж балансова (залишкова) вартість основних засобів, розрахована відповідно до вимог розділу III цього Кодексу, різниця, що виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт основних засобів із застосуванням «прямолінійного» методу нарахування амортизації протягом двадцяти податкових (звітних) кварталів та зменшує фінансовий результат до оподаткування за відповідний податковий (звітний) період. Така амортизація вперше буде відображена у додатку АМ до Декларації за півріччя 2020 року.

З 23 травня 2020 року Законом №466-ІХ змінено вартісний критерій визначення основних засобів з 6000 до 20000 гривень. Цей критерій буде застосовуватись до основних засобів, що вводяться в експлуатацію після 22 травня 2020 року. Основні засоби, введені в експлуатацію до 23 травня 2020 року продовжують амортизуватись у податковому обліку, навіть якщо їх залишкова балансова вартість не перевищує 20000 гривень.

Також, підрозділ 4 розділу XX Кодексу доповнено новим пунктом 431, яким передбачено, що при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів:

четвертої групи (машини та обладнання) та п’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;

третьої групи (передавальні пристрої) та дев’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п’ять років.

Таким чином, платники податку на прибуток підприємств мають право застосувати прискорену амортизацію, визначену пунктом 431 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, починаючи зі звітного періоду – півріччя 2020 року, та відобразити відповідні суми прискореної амортизації у додатку АМ до Декларації за цей період.

Посилання на Закон України №466-ІХ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20


  • Відповідальність за порушення порядку сплати платежів або несвоєчасне подання Розрахунку     частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету

 Головне управління ДПС у Черкаській області з набранням чинності 23 травня 2020 року Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі -Закон №466), повідомляє про внесені зміни до  Податкового кодексу України (далі-Кодекс)  в частині встановлення з 23.05.2020 року відповідальності платників частини чистого прибутку (доходу)/ дивідендів на державну частку за порушення порядку сплати платежів або несвоєчасне подання Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями і господарськими товариствами  з державною часткою у статутному капіталі.

Так, відповідно до внесених змін до п.49.18 та п.49.19 ст.49 Кодексу для державних унітарних підприємств та їх об’єднань (які є платниками частини чистого прибутку(доходу)) податковим (звітним) періодом встановлені календарні:  квартал, півріччя, три квартали, рік. Термін подання такими платниками до контролюючих органів Розрахунку, який розраховується наростаючим підсумком за календарні квартал, півріччя, три квартали – 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду Розрахунку, за підсумками року – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Для господарських товариств  з державною часткою у статутному капіталі податковим (звітним) періодом є календарний рік (незалежно від того, чи є вони платниками дивідендів на державну частку або частини чистого прибутку (доходу)) з поданням Розрахунку до 01 липня року, що настає за звітним.

Відповідно до ст. 57 Кодексу державні унітарні підприємства та їх об’єднання (які є платниками частини чистого прибутку(доходу)) самостійно сплачують суму податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання Розрахунку.

При цьому, частиною 5 статті 11 Закону України від 21.09.2006 №185 «Про управління об’єктами державної власності» зі змінами, внесеними Законом України від 16 січня 2020 року №465 – ІX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №185) для господарських товариств  з державною часткою у статутному капіталі, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів, встановлено єдиний строк для сплати до бюджету девідендів на державну частку та сплати чистого прибутку (доходу) – 01 липня року, що настає за звітним.

Крім того, вказною статтєю 11 Закону №185  передбачена відповідальність платників частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку(доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Кодексом.

  • Поряд з цим, відповідно до внесених змін Законом №466 до ст. 191 Кодексу контролюючим органам розширено функції в частині здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними і комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність (п.п.191.1.51 п.191 ст.191 Кодексу) та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (п.п.191.1.52 п.191 ст.191 Кодексу).
  • Отже, починаючи з 23.05.2020 року до платників частини чистого прибутку (доходу)/ дивідендів на державну частку, які порушили правила подання до контролюючих органів Розрахунку, або порушили порядок сплати (перерахування) грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, або у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цих платежів, контролюючі органи мають право застосувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню за такі порушення у порядку, визначеному, зокрема, п. 120.1 ст.120, п.123.1 ст.123, п.126.1 ст.126, п.129.1 ст.129 Кодексу.
  • Одночасно, повідомляємо, у разі не сплати частини чистого прибутку (доходу)/ дивідендів на державну частку в терміни передбачені Кодексом та Законом №185 у платників виникає заборгованість, яка стягується у порядку, визначеному ст.59,60 глави 4, ст.87-101 глави 9 розділу ІІ Кодексу.
  • ГУ ДПС у Черкаській області наголошує державним унітарним підприємствами і їх об’єднанням та господарськими товариствами з державною часткою у статутному капіталі своєчасно сплачувати, а у разі виникнення заборгованості, погашати платежі до державного бюджету.
    • Зміни щодо періодичності подання звітності платниками ПДВ

    Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №466-ІХ) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс), щодо періодичності подання звітності платниками ПДВ.

    Так, Законом № 466-ІХ внесено зміни до статті 202 Кодексу, відповідно до яких встановлюється єдиний звітний період для усіх категорій платників податку (у тому числі для платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, що передбачає реєстрацію платником ПДВ), який дорівнює календарному місяцю. Квартальний звітний період для податкової звітності з ПДВ скасовується.

    Таким чином, останнім звітним періодом для платників податку, які подавали звітність з ПДВ щоквартально, буде ІІ-й квартал 2020 року. Починаючи з липня 2020 року всі без виключення платники податку, в тому числі і ті, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, мають подавати податкову декларацію щомісячно.

    При цьому від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, обчислене платниками податку в податкових деклараціях з ПДВ за ІІ-й квартал 2020 року, переноситься до декларацій за липень 2020 року.

    Слід зазначити, що платники податку, які до внесення змін Законом №466-ІХ подавали звітність щоквартально та до скасування квартального звітного періоду не подали звітність (квартальну) у визначені Кодексом терміни, після переходу на місячний звітний період подають за такі попередні звітні податкові періоди, які дорівнювали календарному кварталу, квартальну звітність.

    Уточнюючі декларації з ПДВ за звітні періоди, за які платники податку до внесення змін Законом №466-ІХ подавали квартальну звітність з ПДВ, також подаються за звітний період, який дорівнює календарному кварталу.

     Посилання на Закон України №466-ІХ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20

    Розширено перелік платників  ЄСВ, які звільнюються від сплати єдиного внеску за себе

    Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 13 травня 2020 року №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі – Закон №592-ІХ),  внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VІ), які набирають чинності з 01.01.2021 року.

    Перш за все, розширено перелік платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), які звільняються від сплати за себе єдиного внеску та види пенсійного забезпечення, які надають право не сплачувати такий внесок, відповідні зміни внесено до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VІ.

    З огляду на вищезазначене, з 01.01.2021 звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони отримують пенсію за віком, або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

    Звертаємо увагу, що статтю 4 Закону №2464-VІ доповнено частинами п’ятою та шостою, згідно з якими, відповідно, передбачено звільнення від сплати за себе єдиного внеску:

    – осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за умови взяття їх на облік як фізичних осіб – підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як фізичною особою – підприємцем, так і особою, яка провадить незалежну професійну діяльність;

    – осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та фізичних осіб – підприємців, які мають основне місце роботи, за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

    Крім того, для фізичних осіб – підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та членів фермерського господарства скасовується обов’язок сплачувати мінімальний розмір єдиного соціального внеску за місяці, у яких не було отримано доходу (прибутку), відповідні зміни внесено до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ.

    Отже, згідно з внесеними змінами, для фізичних осіб які застосовують загальну систему оподаткування, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та членів фермерського господарства, єдиний внесок нараховуватиметься на суму доходу (прибутку) отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць у якому отримано дохід (прибуток).

    У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №592-ІХ. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

    Таким чином, з 01.01.2021 самостійне визначення бази нарахування єдиного внеску є виключно правом, а не обов’язком для зазначених платників.

    Законом №592-ІХ внесено зміни пунктом 98 до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, згідно з якими платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VІ, якщо вони не є роботодавцями, звільняються від виконання обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ, на весь період їх незаконного позбавлення волі в районах проведення антитерористичної операції та/або операції Об’єднаних сил та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях не тільки за заявою члена сім’ї, а і за заявою поданою безпосередньо платником єдиного внеску, після його визволення та/або після закінчення його лікування (реабілітації), що підтверджується даними державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, про незаконне позбавлення волі такого платника.

    Також внесеними змінами передбачено строки подання такої заяви та документ, що підтверджує лікування (реабілітацію).

    Заява, платником єдиного внеску, подається протягом 90 днів після його звільнення.

    Якщо платник єдиного внеску перебуває на лікуванні (реабілітації) після звільнення, заява подається протягом 90 днів після закінчення його лікування (реабілітації).

    Термін перебування на лікуванні (реабілітації) підтверджується відповідною довідкою (випискою) установи, в якій проводилося лікування (реабілітація) такої особи.

    Посилання на Закон №2464-VI: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text

    Посилання на Закон  №592-IX  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/592-20#Text

    Встановлено окремий порядок визначення бази оподаткування ПДВ для операцій з вивезення товарів за межі митної території України

    Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №466-ІХ) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності платників податку.

    Так, пунктом 189.17 доповнено статтю 189 Кодексу, згідно з яким базою оподаткування для операцій з вивезення товарів за межі митної території України є договірна (контрактна) вартість таких товарів, зазначена в митній декларації, оформленій відповідно до вимог Митного кодексу України. Таким чином, з метою заповнення показників податкової декларації з ПДВ, які відображають обсяги здійснених операцій з вивезення товарів за межі митної території України (рядки 2.1 і 2.2), а також з метою складання податкових накладних за такими операціями обсяг експортної операції (база оподаткування) визначається як договірна (контрактна) вартість товарів, зазначена в митній декларації, оформленій за такою експортною операцією (а саме у графі 42 «Ціна товару» митної декларації; у разі, якщо в графі 42 ціна товару зазначена у валюті, відмінній від гривні, то для визначення договірної (контрактної) вартості товару здійснюється перерахунок іноземної валюти у валюту України за курсом валюти, встановленим Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації).

    Крім того, змінено порядок оподаткування операцій з експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку. Законом №466-ІХ з підрозділу 2 розділу XX Кодексу виключено пункт 63, яким тимчасово звільнялися від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку.

    Тобто з 23.05.2020 операції з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів (товарна позиція 1201згідно з УКТ ЗЕД) та насіння свиріпи або ріпаку (товарна позиція 1205згідно з УКТ ЗЕД) оподатковуються за нульовою ставкою. До операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД) та насіння свиріпи або ріпаку (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД), які були здійснені до 22.05.2020 включно, застосовується режим звільнення від оподаткування ПДВ.

    Також, врегульовано питання звільнення від оподаткування ПДВ операцій сільськогосподарських товаровиробників із ввезення племінних чистопородних тварин.

    Згідно з пунктом 197.18 статті 197 Кодексу, з 23.05.2020 операції з ввезення на митну територію України племінних чистопородних тварин, племінних (генетичних) ресурсів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 0101 10 10 00, 0102 10 10 00, 0102 10 30 00, 0103 10 00 00, 0104 10 10 00, 0511 10 00 00, 0511 99 85 10, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками, звільняються від оподаткування (до внесення змін Законом № 466-ІХ зазначеним пунктом було передбачене звільнення від оподаткування таких операцій, що здійснювалися суб’єктами спеціального режиму оподаткування, встановленого статтею 209 Кодексу, яка з 01.01.2017 втратила чинність).

    Операції з ввезення таких тварин іншими категоріями платників податків підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

    Операції з подальшої поставки зазначених племінних чистопородних тварин або, племінних (генетичних) ресурсів як сільськогосподарськими товаровиробниками, так і будь-якими іншими платниками податку, оподатковуються у загальному порядку, встановленому Кодексом.

     Посилання на Закон України №466-ІХ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20