Державна податкова служба України Інформує

Отримання відомостей з ДРФО – платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків через Електронний кабінет

Фізичній особі, яка має кваліфікований електронний підпис (далі – КЕП), для направлення запиту щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків в електронному вигляді (F1301802) (далі – Запит) через меню «ЕК для громадян» Електронного кабінету необхідно:

  1. Увійти до Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

При цьому доступ до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, або через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID). Запит формується фізичними особами – платниками податків з використанням КЕП фізичної особи, отриманого у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

  1. Обрати меню «ЕК для громадян», розділ «Запит про суми виплачених доходів» та натиснути кнопку «Створити».
  2. У запропонованій формі Запиту персональні дані підтягуються автоматично, але їх потрібно перевірити, та у разі наявності в таких даних помилок – виправити їх.
  3. Вказати реквізити паспортного документа та зазначити період за який необхідна інформація.
  4. Після того, як всі дані внесено зберігаємо Запит.
  5. Виділити створений Запит, натиснути кнопку «Підписати» та підписати за допомогою КЕП.
  6. Ще раз виділити Запит та натиснути кнопку «Відправити».

Слід зазначити, що переглянути відправлений Запит можливо у вкладці «Вихідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи» та відповідь на нього за формою F1401802 «Вiдомостi з Державного реєстру фiзичних осiб – платникiв податкiв про суми виплачених доходiв та утриманих податкiв вiдповiдь на запит у електронному виглядi» – у вкладці «Вхідні» меню Вхідні/вихідні документи».

Середня тривалість обробки Запиту складає близько 30 хвилин.

При цьому Запит може бути сформований починаючи з I кварталу 1998 року за будь-які п’ять років (запит формується поквартально, тому загальна кількість кварталів, яка вказується в запиті, не повинна перевищувати 20 кварталів).

Інформація про доходи за останній звітний період надається через 50 днів після його закінчення.


Чи є базою нарахування ЄВ суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та по вагітності та пологах, отримані ФОП, в тому числі ФОП – платниками ЄП, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність?

Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначені принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), платників ЄВ, порядок нарахування, обчислення та сплати ЄВ, розмір ЄВ.

ФОП, в тому числі ті ФОП – платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, визначені платниками ЄВ згідно з пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування ЄВ для ФОП – платників ЄП є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що для ФОП (крім ФОП – платників ЄП) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування ЄВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, за який отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно із змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), зокрема до Закону № 2464, з 01.01.2016:

встановлено єдиний розмір ЄВ на рівні 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ для всіх категорій платників ЄВ (крім пільгових категорій);

ФОП, в тому числі ФОП – платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, виключені із переліку платників, що мають право на добровільну сплату ЄВ.

Правове регулювання надання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та вагітністю та пологами здійснюється відповідно до норм Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.
Оскільки ФОП – платники ЄП визначають для себе базу нарахування ЄВ самостійно, для ФОП на загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування ЄВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а зазначені виплати не є доходом (прибутком), отриманим від такої діяльності, то обов’язок нараховувати і сплачувати ЄВ з сум допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та по вагітності та пологах для таких осіб чинним законодавством не передбачений.


Витрати на навчання на військовій кафедрі: чи є право на податкову знижку?

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що право платника податку на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Так, Законом України від 03 липня 2018 року № 2477-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» внесені зміни, зокрема, до пп. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ, згідно з якими платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Звертаємо увагу, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

Статтею 21 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2145) визначено, що військова освіта – це спеціалізована освіта, яка передбачає засвоєння освітньої програми з військової підготовки з метою набуття комплексу професійних компетентностей, формування та розвитку індивідуальних здібностей особи і поглибленого оволодіння військовою спеціалізацією та здобувається одночасно з середньою, професійною (професійно-технічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.

Згідно з ст. 33 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту» із змінами та доповненнями однією з складових структури вищої освіти є кафедра військової підготовки, яка проводить підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах сержантського, старшинського, офіцерського або начальницького складу у військових формуваннях.

Пунктом 4 Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року № 48 із змінами та доповненнями передбачено, що військова підготовка проводиться, зокрема, для надання фізичним особам платних послуг у галузі вищої освіти, пов’язаних з військовою підготовкою, для забезпечення реалізації права таких осіб на рівні можливості у виборі професії шляхом здобуття додаткових знань, умінь і навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

При цьому розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату (частина шоста ст. 79 Закону № 2145).

Враховуючи викладене, платник податку, який навчається на військовій кафедрі навчального закладу, є здобувачем професійної військової освіти, тому має право на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року на суму витрат, понесених ним на користь закладу освіти за навчання на військовій кафедрі.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).


Відображення податкових зобов’язань та податкового кредиту у разі реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відс. для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПКУ.

При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Згідно із п. 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН. (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п.п. «г» п. 201.11 ст. 201 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є, зокрема, податкова накладна, складена платником податку відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПКУ та зареєстрована в ЄРПН.

Враховуючи викладене, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі реєстрації податкової накладної в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації повинен відобразити податкові зобов’язання з ПДВ у звітному періоді, в якому вони виникли (незалежно від факту складання податкової накладної за такою операцією), а податковий кредит – в періоді реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної.


Відповідальність яка застосовується до суб’єкта господарювання за продаж алкогольних напоїв у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481).

Роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята ст. 15 Закону № 481).

Згідно з частиною третьою ст. 15 прим. 3 Закону № 481 на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, куріння тютюнових виробів, використання електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб’єктами господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби (частина дев’ята ст. 15 прим. 3 Закону № 481).

До суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог ст. 15 прим. 3 Закону № 481 у розмірі 6800 грн. (абзац чотирнадцятий частини другої ст. 17 Закону № 481).

Відповідно до частини третьої ст. 156 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X (далі – КУпАП), передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, зокрема, торгівля алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою чи третьою ст. 156 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Отже, до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) за продаж алкогольних напоїв у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800 гривень.
Крім того, відповідно до частини третьої ст. 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, зокрема, торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадову особу суб’єкта господарювання.


Запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС через Електронний кабінет

Згідно з п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, проведення звірки розрахунків платників податків з державним та місцевими бюджетами, а також одержання документа, що підтверджує стан розрахунків, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з Електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику створити та надіслати до відповідного органу ДПС запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС (далі – Запит) за формою «F/J1300204».

Верхня панель навігації у вікні «Заяви, запити для отримання інформації» дозволяє встановити відповідний період та обмежити перелік документів за типом «J(F)13 Запити». Зі списку документів обирається Запит (F/J1300204) натисканням лівої клавіші миші. В наступному вікні в полях «Регіон» та «Район» обирається відповідний територіальний орган ДПС (за замовчуванням встановлено орган ДПС за місцем основної реєстрації), та натискається кнопка «Створити».

Поля форми Запиту заповнюються системою автоматично, а саме: найменування; прізвище ім’я, по батькові платника податків; податковий номер платника податку або серія та номер паспорта;
 дата відправлення Запиту до органів ДПС. 

Автоматичне заповнення таких полів можна відмінити, знявши позначку «Авто розрахунок».

Зберегти створений Запит можна натиснувши кнопку «Зберегти». Збережений документ можна підписати та відправити до органу ДПС, натиснувши кнопки «Підписати» та «Відправити».

Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

Отже, платник податків має право надіслати Запит за формою «F/J1300204» через меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету.

Відповідь на Запит платнику податків надсилається через Електронний кабінет не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня його отримання у вигляді витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами за формою «F/J1400204» (далі – Витяг). Витяг формується за період вибраний платником податків при створені Запиту з урахуванням строків давності, станом на дату відправлення Запиту до органів ДПС.

Самостійно перевірити дані, за якими сформовано Витяг можна за допомогою меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету.


Алгоритм дій у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки ФО – платника податків (заява за ф. № 5ДР)

У разі зміни даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи – платника податків (прізвища, місця реєстрації тощо) фізичній особі:

  1. Необхідно подати заяву за ф. № 5ДР (додаток 12 до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822):

– до податкового органу за місцем реєстрації фізичної особи;

– до будь-якого податкового органу якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання.

Для заповнення Заяви за ф. № 5ДР використовуються дані паспорта та інших документів, які підтверджують зміни таких даних.

Якщо в паспорті відсутня інформація про реєстрацію місця проживання/перебування особи або така інформація внесена до безконтактного електронного носія – необхідно пред’явити документ (довідку) про реєстрацію місця проживання/перебування.

  1. Термін внесення змін до облікових даних платника податків та виготовлення реєстраційного номеру облікової картки платника податків:

– до 3-х робочих днів – у разі звернення до податкового органу за місцем проживання;

– до 5-ти робочих днів – у разі звернення до будь-якого податкового органу.

   3.   Картка платника податків, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків видається за умови пред’явлення податковому органу, до якого подавалась Заява за ф. № 5ДР, паспорта з відміткою про місце реєстрації та, у разі необхідності, документа (довідки) про реєстрацію місця проживання/перебування.


 

«Дізнайся більше про свого бізнес-партнера» за допомогою електронного сервісу ДПС

Головне управління ДПС у Черкаській області  інформує, що на офіційному вебпорталі ДПС працює електронний сервіс «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», який розміщено на головній сторінці вебпорталу (https://tax.gov.ua/businesspartner) .

Щоб  перевірити надійність ділового партнера, зокрема, щодо сумлінності у сплаті податків, достатньо ввести відому інформацію в одне з полів або в обидва поля і система здійснить пошук у базах даних, доступних для публічного використання та повідомить про результати пошуку з зазначенням інформації щодо відсутності або наявності боргу у платника податків.

У полі «Податковий номер» вказується код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб – платників податків, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та/або номером паспорта).

У полі «Найменування/прізвище, ім’я, по батькові платника податків» зазначається повністю точна назва платника податків.


Нарахування ПДФО та ВЗ від отриманого доходу фізичною особою – нерезидентом від продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отриманої у спадщину

За основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії, які встановлено ст. 19 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ).

Згідно з пунктом «а» частини третьої ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню  (п. 4 ст. 81 ЗКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно із п.п. 162.1.2 п. 162.1   ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 163.2 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, до якого включається, зокрема, частина доходу від операцій з майном, розмір якого визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ (п.п. 164.2.4  п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено п. 170.10 ст. 170 ПКУ, яким встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV ПКУ для нерезидентів).

Так, відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 ЗКУ залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

При цьому норми безоплатної передачі земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва  ст. 121 ЗКУ не передбачено.

Згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

Разом з тим відповідно до п. 172.9 ст. 172 ПКУ дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами – нерезидентами, оподатковується згідно із цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1  ст. 167  ПКУ.

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об’єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до п. 172.3 ст. 172 ПКУ, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази інформацію про ціну договору купівлі-продажу.

Нотаріус щокварталу в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору. (п. 172.4 ст. 174 ПКУ).

Враховуючи викладене, дохід, отриманий платником податку – фізичною особою – нерезидентом від операцій з продажу протягом звітного податкового року об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ     (земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
 (п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), ставка якого становить  1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.


Чи виникає об’єкт оподаткування у фізичної особи, якщо банк за договором з такою особою вилучає заставлене нерухоме або рухоме майно та бере його на свій баланс як основні засоби, у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору? 

Відповідно до п. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (п. 1 ст. 574 ЦКУ).
Згідно з ст. 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» із змінами та доповненнями заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 590 ЦКУ).

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки) є Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 898).

Відповідно до ст. 33 Закону № 898 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому ст. 36 Закону № 898 встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону № 898.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, визначено Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1255).

Згідно з ст. 24 Закону № 1255 звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із Законом № 1255.

При цьому позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є, зокрема:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому Законом № 1255 (ст. 26 Закону  № 1255).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) відповідно до п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172-173 ПКУ.

Так, порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) нерухомого майна визначено ст. 172 ПКУ, згідно з п. 172.1 якої дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна регламентується ст. 173 ПКУ, згідно з п. 173.1 ст. 173 ПКУ якої дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Разом з тим п. 173.2 ст. 173 ПКУ передбачено як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Згідно з п. 172.8 ст. 172 та п. 173.8 ст. 173 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого та рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

Крім того, абзацом другим п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Враховуючи викладене, передача банку фізичною особою права власності на заставлене нерухоме чи рухоме майно в рахунок виконання основного зобов’язання за договором вважається продажем нерухомого або рухомого майна.

При цьому, якщо заставлене майно, яке відчужується у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), було придбано за рахунок коштів такого кредиту, то дохід, отриманий внаслідок такого відчуження, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, якщо при реалізації заставного майна не виконуються умови абзацу другого п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, то дохід, отриманий від такого відчуження, оподатковується відповідно до норм ст.ст. 172 та 173 ПКУ (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті).


Подання нової податкової декларації про майновий стан і доходи для реалізації свого права на податкову знижку платником податку – ФО

Чи має право платник податку – ФО подати нову податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) для реалізації свого права на податкову знижку, якщо виявлені (уточнені) документально підтверджені суми, що не були враховані у поданій Декларації?

Відповідно до п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).  Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
 Отже, якщо платником податку – фізичною особою виявлені документально підтверджені суми, що не були враховані у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), для реалізації права на податкову знижку, то він може подати Декларацію з типом «Нова звітна» до 31 грудня включно наступного за звітним податкового року, оскільки право на податкову знижку надається лише за наслідками звітного податкового року.


Чи обов’язково повинен бути наявним QR-код у фіскальному касовому чеку?

З 1 серпня 2021 року набули чинності нові вимоги до форми та змісту розрахункових документів, які формують реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зміни до форми та змісту розрахункових документів (чеків РРО/ПРРО) стосуються обов’язкової наявності в них:

відображення найменування суб’єкта господарювання;

зазначення валюти операції;

найменування платіжної системи;

QR-коду (за наявності).

ДПС наголошує, що QR-код це не обов’язковий реквізит у чеку, але має містити у собі обов’язкову інформацію за наявності в чеку та покликаний спростити процедуру надсилання на абонентський номер та/або адресу електронної пошти споживача фіскального чеку продавцем.

У разі наявності QR-коду у фіскальному чеку сам QR-код має містити в собі таку обов’язкову інформацію:

код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку;

дату та час здійснення розрахункових операцій;

фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека в межах зміни;

суму розрахункової операції;

фіскальний номер РРО/ПРРО, на якому він сформований.


Яким чином і за якою формою здійснюється декларування активів платником податків при процедурі одноразового (спеціального) добровільного декларування? Чи може декларант делегувати подання декларації своєму представнику?

Порядок та форма такої декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідні проекти оприлюднено на сайті Міністерства фінансів в розділі «Проєкти нормативно-правових актів у 2021 р.» за адресою https://mof.gov.ua/uk/legal_acts_drafts_2021-485 .

Пунктом 3 проєкту Порядку подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації передбачається, що одноразова (спеціальна) добровільна декларація подається в електронній формі засобами електронного зв’язку через електронний кабінет з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Платник податків, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів, має подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одноразову (спеціальну) декларацію. Декларація подається безпосередньо (тобто особисто) декларантом.

Тобто в силу прямої вимоги Кодексу, фізична особа не може скористатися правом на залучення представника платника податків відповідно до статті 19 Кодексу для подання декларації. Разом з тим, підрозділ 9-4 розділу ХХ Кодексу не містить інших обмежень щодо ведення справ, пов’язаних зі сплатою збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визначеного в спеціальній декларації. Декларант вправі делегувати такі інші повноваження представнику в порядку та на умовах, передбачених статтею 19 Кодексу. Наприклад, це може бути представництво щодо надання пояснень до даних (спеціальної) добровільної декларації за запитами контролюючих органів.

Важливо пам’ятати, що нормами чинного законодавства не передбачено «перенесення» відповідальності на іншого суб’єкта у разі погашення суми грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків таким суб’єктом господарювання. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку по сплаті цього збору (в тому числі, за несвоєчасну сплату чи сплату не в повному обсязі чи не на той бюджетний рахунок) несе платник податків.


До уваги роботодавцівстрахувальників: відображення у звітності   оформленого на роботу працівника за внутрішнім сумісництвом

Головне управління ДПС в Черкаській області повідомляє, що наказом Міністерства фінансів від 13.01.2015 №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).

Згідно з пп. 2 п. 4 розд. IV Порядку під час заповнення додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – Додаток 4ДФ) до Розрахунку, у рядку 06 розд. І «Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – рядок 06 розд. І):

  • графа 7 «Дата прийняття на роботу» заповнюється лише на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді;
  • у графі 8 «Дата звільнення з роботи» проставляється дата звільнення фізичної особи з роботи. Графа 8 заповнюється лише на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді. Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 7, 8 не заповнюються.

Таким чином, якщо працівника оформлено на роботу за внутрішнім сумісництвом, тобто місце роботи працівника не змінювалося (працівник поряд із своєю основною роботою виконує роботу за внутрішнім сумісництвом на тому ж самому підприємстві), то графу 7 «Дата прийняття на роботу» рядка 06 розд. І додатка 4ДФ до Розрахунку заповнювати не потрібно.


Який підтверджуючий документ повинен надати роботодавцю учень, студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт для застосування підвищеної податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати?

Відповідно до п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ учень, студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ. Разом з тим, п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

Для застосування підвищеної податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати учень, студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт повинен надати роботодавцю довідку з навчального закладу або наукової установи про те, що він там навчається та не отримує стипендію з бюджету.


Як погашуються грошові зобов’язання (податковий борг) у разі реорганізації платника податків та чи є підстави для зупинення або відстрочення стягнення податкового боргу?

Порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків визначено ст. 98 Податкового кодексу України та р. V Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України.

Нормами ст. 98 ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями визначено порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків. Так, відповідно до п. 98.2 ст. 98 ПКУ у разі якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, грошові зобов’язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

– якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації (п.п. 98.2.1 п. 98.2 ст. 98 ПКУ); 

– якщо реорганізація здійснюється шляхом об’єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об’єдналися, об’єднаний платник податків набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися (п.п. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98 ПКУ);

– якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, який виник до такої реорганізації (п.п. 98.2.3 п. 98.2 ст. 98 ПКУ);

– у разі передачі в оренду чи концесію цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства платник податків – орендар чи концесіонер після прийняття цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, які виникли у державного або комунального підприємства до передачі цілісного майнового комплексу в оренду чи концесію (п.п. 98.2.4 п. 98.2 ст. 98 ПКУ).

Зазначені зобов’язання чи борг розподіляються між новоутвореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості майна, отриманого ними у процесі реорганізації згідно з розподільним балансом. У разі якщо одна чи більше новоутворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли грошові зобов’язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені грошові зобов’язання чи податковий борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманого ними майна, без урахування майна, наданого особам, що не є платниками таких податків.

Крім того, відповідно до п. 5.3 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 (далі – Порядок), при реорганізації платника податків, пов’язаній з утворенням нової юридичної особи, за платником, що реорганізується, зберігається право на отримане ним до такої реорганізації розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), у разі якщо до новоствореної юридичної особи переходять відповідні права та обов’язки платника, що реорганізується.

При реорганізації платника, пов’язаній з утворенням нової юридичної особи, для відображення залишку розстрочення (відстрочення) в інформаційній системі новоствореної юридичної особи у чинних договорах за заявою платника змінюється сторона договору (вноситься нове найменування та інші реквізити) (п. 5.5 Порядку).

Реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов’язань або податкового боргу платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації (п. 98.7 ст. 98 ПКУ). Отже, виходячи з вимог  п. 98.7 ст. 98 ПКУ, підстави для зупинення або відстрочення стягнення податкового боргу платника податків, який реорганізується, відсутні.


Погашення податкового боргу

За повідомленням начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка, протягом січня – липня 2021 року по Черкаській області податковий борг до зведеного бюджету скоротився на 141,9 млн грн, або на 10,3 відсотка (з 1 383,5 млн грн. до 1 241,6 млн гривень).

У загальній сумі податкового боргу 778,5 млн грн, або 62,7 відсотків, – податковий борг підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства та борг, стягнення якого призупинено рішеннями судових органів.

За рахунок вжитих органами Головного управління ДПС у Черкаській області заходів із погашення податкового боргу до зведеного бюджету надійшло 161,9 млн грн, що на 21,2 відсотків більше, ніж за відповідний період 2020 року. До державного бюджету в рахунок погашення боргу надійшло    150,5 млн грн, до місцевого – 11,4 млн гривень.

 Зокрема, надходження забезпечені за рахунок направлення податкових вимог та опису майна в податкову заставу – 56,9 млн грн, стягнення з банківських рахунків боржників – 3 млн грн, надходжень від реалізації заставного майна – 0,4 млн грн, стягнення через органи державної виконавчої служби – 1 млн грн, стягнення за рахунок вилучення готівки – 0,3 млн гривень. 

За січень-липень 2021 року відкрито провадження у справах про банкрутство відносно 6 підприємств, загальна сума податкового боргу яких складає 79,8 млн гривень. Грошовими коштами від підприємств-банкрутів протягом січня – липня 2021 року до бюджету надійшло 100,4 млн гривень.


Користування сервісом «Реєстр платників єдиного податку», розміщеним у приватній частині Електронного кабінету на офіційному вебпорталі ДПС

У відкритій та приватній частинах Електронного кабiнету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС (https://cabinet.tax.gov.ua ), платники податків мають доступ, зокрема до сервісу «Реєстр платників єдиного податку».

Робота у приватній частині здійснюється з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису), що сертифікований у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Для перевірки даних, зокрема, про дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником податків або дату виключення з реєстру платників єдиного податку достатньо здійснити пошук за податковим номером (серією та номером паспорта) або найменуванням/ПІБ платника податків.

Водночас інформація про юридичних осіб – платників єдиного податку четвертої групи у відкритій та приватній частинах Електронного кабінету відсутня. Набори даних про юридичних осіб – платників єдиного податку четвертої групи оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС окремим файлом від основного Реєстру платників єдиного податку у форматі xlsx за посиланням: Головна/Відкриті дані/Рєстр платників єдиного податку.

Звертаємо увагу, що в даному реєстрі не зазначається ставка єдиного податку для платників четвертої групи (юридичних осіб), оскільки відповідно до п. 293.9 ст. 293 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року   № 2755-VІ зі змінами та доповненнями ставка єдиного податку встановлюється залежно від категорії (типу) земель, їх розташування.


Спирт етиловий чи оподатковується акцизним податком? 

Чи є вироблений підприємством лікарський засіб «Спирт етиловий 70 відс. (або 96 відс.), розчин для зовнішнього застосування 70 відс. (або 96 відс.) по 100 мл (або менше) у флаконах» підакцизним товаром та чи оподатковуються акцизним податком операції з оптової та роздрібної реалізації даного лікарського засобу?

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 481) спирт етиловий – спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.
      Статтею 14 Закону № 481 передбачено, що оптова торгівля на території України, зокрема, спиртом етиловим здійснюються за наявності ліцензії на право оптової торгівлі таким спиртом.
      Оптова торгівля спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі може здійснюватися за наявності ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим закладами охорони здоров’я та суб’єктами господарювання (організаціями) зооветеринарного постачання незалежно від форми власності. Порядок ведення реєстру зазначених закладів охорони здоров’я та суб’єктів господарювання (організацій) зооветеринарного постачання встановлює Кабінет Міністрів України.
      Спирт етиловий, який використовується як лікарський засіб, та спиртові або водно-спиртові настої реалізуються вроздріб тільки через аптеки у флаконах з медичного скла об’ємом не більше ніж 100 куб. см., крім таких лікарських засобів, як бальзами.
      Суб’єкти господарювання – виробники спирту етилового здійснюють його реалізацію вітчизняним споживачам за наявності ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим.
      Роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим та виноградним дистилятом спиртовим забороняється.
      Статтею 215 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) встановлено виключний перелік підакцизних товарів, до яких, зокрема, відносяться спирт етиловий та інші спиртові дистиляти за кодами УКТ ЗЕД 2207 і 2208.

Підпунктом «б» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПКУ встановлено ставку акцизного податку 0 грн. за 1 літр 100 відс. спирту із спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів.
      До отримання з акцизного складу спирту етилового, видається податковий вексель на суму податку, нарахованого на обсяг спирту, що отримується виходячи із ставки, визначеної у п. 215.3 ст. 215 ПКУ.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 січня 2011 року № 19 «Питання використання спирту етилового для виробництва лікарських засобів» із змінами і доповненнями до лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та виготовлених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів, еліксирів та лікарських засобів, які мають міжнародну непатентовану назву «Етанол», для виробництва яких використовується спирт етиловий за ставкою акцизного податку в розмірі 0 грн. за 1 літр 100 відс. спирту етилового, належать лікарські засоби, включені до Державного реєстру лікарських засобів, а також лікарські засоби, зареєстровані в інших країнах в установленому законодавством порядку, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим відповідною країною.

При цьому акцизний податок зі спирту, який використовується для виготовлення лікарського засобу «Спирт етиловий 70 відс. (або 96 відс.), розчин для зовнішнього застосування 70 відс. (або 96 відс.) по 100 мл (або менше) у флаконах» (далі – лікарський засіб) сплачує до бюджету не виробник лікарських засобів, а державне підприємство – виробник спирту етилового, що реалізує спирт для цих потреб.
      Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платником акцизного податку, зокрема є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

 Підпунктом 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено що реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування.

Отже, вироблений підприємством лікарський засіб не є підакцизним товаром. Операції із оптової та роздрібної реалізації такого лікарського засобу акцизним податком не оподатковуються.

Акцизний податок зі спирту, який використовується для виготовлення лікарського засобу «Спирт етиловий 70 відс. (або 96 відс.), розчин для зовнішнього застосування 70 відс. (або 96 відс.) по 100 мл (або менше) у флаконах» сплачує до бюджету державне підприємство – виробник спирту етилового, що реалізує спирт для цих потреб.