Порядок заповнення реквізитів: «Код операції» та «Код КОАТУУ» заголовної частини додатка 6 до декларації акцизного податку та розділу Д декларації акцизного податку

 Форму, порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі – Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 із змінами та доповненнями.

Пунктом 2 розд. І Порядку встановлено, що платник, який відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) є суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, заповнює та подає Розділ Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Розділ Д) та Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Додаток 6) до декларації акцизного податку (далі – Декларація).

Додаток 6 заповнюється під час здійснення роздрібної торгівлі пивом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюном та промисловими замінниками тютюну, окремо для кожної адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів з обов’язковим зазначенням відповідного коду органу місцевого самоврядування за КОАТУУ.

При заповненні заголовної частини Додатка 6 у значенні розділ зазначається літера – «Д» (податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) та відповідно вказується код операції «Д1.1» («Д.1. n», де коефіцієнт n – дорівнює кількості додатків, поданих до Декларації).

З метою правильного розподілення сум акцизного податку з роздрібної реалізації підакцизних товарів між місцевими бюджетами розділ «Д» (код операції Д 1.1) та Додаток 6 до Декларації пов’язані з кодами адміністративних одиниць за КОАТУУ.

Розділ Д Декларації заповнюється на підставі Додатка 6 відповідно до вимог п. 7 розд. IV Порядку, при цьому :

  • у рядках Д1.1 – Д1.n у першій графі зазначаються коди розділу та операцій з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, оподаткування яких передбачено розд. VI ПКУ.

Коефіцієнт n – кількість рядків розділу Д, що має дорівнювати кількості додатків, поданих до Декларації. Наприклад, якщо додатків 5, n = 5, тобто останній рядок буде Д1.5;

2) у рядках Д1.1 – Д1.n у другій графі зазначається код КОАТУУ відповідного місця здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

3) у рядках Д1.1 – Д1.n у третій графі зазначається код показника додатка, що використовується для обчислення суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

4) у рядках Д1.1 – Д1.n у четвертій графі зазначаються податкові зобов’язання з акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, розраховані окремо за кожним кодом за КОАТУУ, обчислені за формою згідно з Додатком 6 до Декларації (рядок «Усього» Додатка 6).

Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має пункти продажу на території одного або декількох населених пунктів, що входять до складу територіальної громади (далі – ТГ), яка належить до контролюючого органу за основним місцем обліку платника, подає Декларацію та заповнює один Додаток 6 до Декларації із зазначенням коду КОАТУУ за основним місцем обліку, де вказуються всі обсяги продажу підакцизних товарів та податкові зобов’язання, які виникли внаслідок здійснення діяльності на території ТГ. При цьому в додатку 10 «Доповнення до декларації акцизного податку відповідно до п. 46.4 ст. 46 ПКУ» (далі – Додаток 10) до Декларації платник зазначає нарахування акцизного податку в розрізі кожного коду КОАТУУ, який був до об’єднання ТГ.

Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має один або декілька пунктів продажу на території одного або декількох населених пунктів, що входять до складу ТГ, яка належить до контролюючого органу не за основним місцем обліку платника, подає одну Декларацію та один Додаток 6 (із зазначенням самостійно обраного коду КОАТУУ, за яким наявні пункти продажу підакцизних товарів, який був до об’єднання в ТГ). При цьому в Додатку 10 до Декларації платник зазначає нарахування акцизного податку в розрізі кожного коду КОАТУУ, який був до об’єднання ТГ.


Особливості подання та заповнення Повідомлення за формою №20-ОПП

Головне управління ДПС в Черкаській області нагадує, що згідно  п.63.3 Податкового кодексу України та п. 8.1. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за№ 1562/20300 (далі – Порядок № 1588) платники податків зобов’язані повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Повідомлення за формою № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Звертаємо Вашу увагу, що порядок заповнення Повідомлення за формою № 20-ОПП наведено в Пам’ятці до додатку № 10 Порядку № 1588 за посиланням електронні форми документів (http://tax.gov.ua/ elekronni_formi_dokumentiv/).

Більшість помилок, які виникають при поданні Повідомлення за формою №20-ОПП стосуються заповнення граф: 5 – «Ідентифікатор об’єкта оподаткування» та 6 – 7 «Адміністративна одиниця відповідно до КОАТУУ, де знаходиться об’єкт оподаткування». Так, графа 6 заповнюється відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою, що розміщений на офіційному вебпорталі Державної служби статистики України.

Також інформуємо платників податків, що в приватній частині Електронного кабінету платника надано можливість заповнення Повідомлення за ф. № 20-ОПП (ідентифікатор форми J/F1312002) та подачі його в електронному вигляді після накладення електронно цифрового підпису. Дана процедура скорочує термін взяття об’єкта на податковий облік та/або внесення змін об’єкти оподаткування.

Так, при подачі Повідомлення за ф. № 20-ОПП через електронний кабінет протягом першої години ви отримуєте першу квитанцію щодо отримання даного повідомлення, протягом наступної години (але не пізніше наступного дня після отримання повідомлення за формою N 20-ОПП засобами електронного зв’язку в електронній формі) ви отримуєте другу квитанцію щодо обробки відомостей в Єдиному банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб ДПС, в якій зазначено, що об’єкт взято на податковий облік, або зазначено код помилки з її описом.

Платники податків можуть переглянути інформацію про об’єкти оподаткування та контролюючі органи, у яких платник податків перебуває на обліку за неосновним місцем обліку, в приватній частині Електронного кабінету.

Звертаємо увагу платників податків!

За неподання Повідомлення за формою № 20-ОПП накладається штраф на самозайнятих осіб у розмірі 340 грн., на юридичних осіб, – 1020 грн.

За повторне порушення протягом року накладається штраф на самозайнятих осіб у розмірі 680 грн., на юридичних осіб, – 2040 грн (п. 117.1 ПКУ).

Роз’яснення щодо подачі Повідомлення за ф.№20-ОПП надано на Інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (категорія 116.11).


Нарахування штрафних санкцій та пені на суму заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток

Відповідно до абзацу першого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (абзац другий п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

Згідно з абзацами четвертим – сьомим п. 50.1 ст. 50 ПКУ платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відс. від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає звітну нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у п. 50.1 ст. 50 ПКУ, не застосовуються.

Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання.

Підпунктом 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ встановлено, що нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 ПКУ) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань.

На суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац третій п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

У зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до ПКУ, згідно з якими підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено, зокрема, п. 52 прим. 1.

Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», зокрема, внесені зміни до редакції п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Так, п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

  • порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
  • відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
  • порушення вимог законодавства в частині:
  • обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового,
  • алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
  • цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
  • обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
  • здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
  • здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку;
  • порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Враховуючи зазначене, у разі виправлення помилок, що самостійно виявлені платником податку у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація), платник податку має право виправити такі помилки відповідно до ст. 50 ПКУ як у складі звітної (звітної нової) Декларації з поданням додатка ВП, так і шляхом подання уточнюючої Декларації.

Платник податку на прибуток, у якого податковий (звітний) період припадає на період дії карантину, має право у порядку, встановленому п. 50.1 ст. 50 ПКУ, з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), самостійно виправити помилки, що містяться у поданих ним Деклараціях за звітні (податкові) періоди, які припадають на період дії карантину, без нарахування штрафних санкцій на суму заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток.

При цьому на підставі п. 46.4 ст. 46 ПКУ платник може подати доповнення до такої Декларації, складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною її частиною. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

У разі самостійного виправлення помилок, допущених у Деклараціях за звітні (податкові) періоди минулих років (у т. ч. за 2019 рік), протягом проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину), платник податку на суму заниженого податкового зобов’язання повинен нарахувати штрафні санкції, передбачені п. 50.1 ст. 50 ПКУ.

Пеня нараховується відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ за винятком періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).


Чи буде штраф за несплату авансового внеску з ЄП під час карантину?

Головне управління ДПС у Черкаській області  підкреслює, що за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку першої або другої групи авансових внесків єдиного податку в період з 01 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, штрафна санкція, передбачена п. 122.1 ПКУ, не застосовується.

Крім того, тимчасово платники єдиного податку першої групи звільняються від сплати цього податку за грудень 2020 року та січень – травень 2021 року, крім випадків порушення такими платниками встановлених главою 1 розд. XIV ПКУ умов застосування першої групи платників єдиного податку.


Особливості застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 14 відсотків до операцій з постачання молока незбираного

Головне управління ДПС  у Черкаській області інформує, що відповідно до підпункту «г» пункту 193.1 статті 193 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПКУ) ставка податку встановлюється від бази оподаткування в розмірі 14 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1204 00, 1205, 1206 00, 1207, 1212 91, крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у пункті 197.18 статті 197 розділу V ПКУ.

Для цілей класифікації товарів використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 4 червня 2020 року № 674-IX «Про Митний тариф України».

При здійсненні операцій з постачання молока (група 0401 кодів УКТ ЗЕД) ставка податку на додану вартість у розмірі 14 відсотків застосовується тільки у частині здійснення операцій з постачання молока незбираного.

Відповідно до УКТ ЗЕД у товарній позиції 0401 класифікується молоко (незбиране молоко або повністю чи частково знежирене молоко) та вершки, незгущені та без додання цукру чи інших підсолоджувальних речовин.

Законом України від 24 червня 2004 року № 1870-ІV «Про молоко та молочні продукти» (далі – Закон № 1870) визначено, що:

молоко сире – продукт нормальної секреції молочних залоз однієї або декількох здорових корів, овець, кіз, буйловиць, кобил, температура якого не перевищує 40°С і який не піддавався будь-якій обробці (абзац 7 частини 1 статті 1 Закону№ 1870);

молочна сировина – молоко, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також будь-які молочні продукти, що містять виключно складові молока (молочний жир, молочний білок, лактозу) і можуть бути використані у виробництві іншої продукції (абзац 8 частини 1 статті 1 Закону № 1870).

З огляду на вищезазначене класифікація товару «молоко незбиране» в межах товарної позиції 0401 УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до інформації щодо показника вмісту жиру в цьому продукті та відповідно до національних стандартів України (ДСТУ 3661:2018, ДСТУ 2212:2003), які розроблені згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України.

Національні стандарти України (ДСТУ 3662:2018, ДСТУ 2212:2003) розроблені згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України.

Пунктом 3 «Терміни та визначення понять» ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови» визначено, що:

молоко-сировина – молоко без вилучення та/або долучення до нього будь-яких речовин та/або певних складників, попередньо очищене фізичним способом від механічних домішок, охолоджене та призначене для подальшого перероблення.

В пункті 5 «Технічні вимоги» ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови» зазначено, що:

молоко, яке закуповують, повинно отримуватись від здорових корів у яких не виявлено інфекційних захворювань, які перебувають під ветеринарним наглядом, та за показниками якості має відповідати вимогам цього стандарту. Молоко після доїння повинно бути очищене та охолоджене;

молоко повинно бути натуральним незбираним, чистим без сторонніх присмаків і запахів. За зовнішнім виглядом та консистенцією молоко повинно бути однорідною рідиною від білого до кремового кольору, без пластівців білка та осаду;

масова частка жиру і білка в молоці повинні відповідати базисним нормам, які затверджені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 7.4, 7.6 ДСТУ 2212:2003 «Молочна промисловість. Виробництво молока та кисломолочних продуктів» визначено, що:

сире молоко – молоко, що його не піддавали тепловому оброблянню;

незбиране молоко – молоко, хімічний склад та стан компонентів якого не зазнали змін;

знежирене молоко – частина молока, яку одержують після відокремлення вершків від молока;

нормалізація, нормалізування – доводження хімічного складу молочної суміші до регламентованого значення масової частки жиру і (або) білка та сухих речовин;

пастеризація, пастеризування – теплове обробляння за температури понад 65° С з відповідним витримуванням.

Отже, виходячи з зазначеного, до категорії «молоко незбиране» може бути віднесено молоко, що класифікується згідно з УКТ ЗЕД за товарною позицією 0401, яке було лише охолоджене та не піддавалося сепаруванню, іншим видам обробки, в тому числі термічній, які змінюють його хімічний склад та стан компонентів. За дотримання таких умов операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України такої сільгосппродукції (молока незбираного) оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 14 відсотків.

Операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України молока, що класифікується згідно з УКТ ЗЕД за товарною позицією 0401, яке піддавалося обробці (в тому числі пастеризації), сепаруванню, іншим видам обробки, крім охолодження, оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

УВАГА!!!

Головне управління ДПС у Черкаській області, з урахуванням  наданих Державною митною службою України листом від 16.03.2021 № 15/15-04-01/8.16/944 та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 13.04.2021 № 3101-06/22176-03, інформує щодо особливостей застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 14 відсотків до операцій з постачання молока незбираного.

Більш детально можна ознайомитись за посиланням.


Чи має право скористатися податковою знижкою за іпотечним кредитуванням один із членів подружжя за вибором, коли об’єкт іпотеки знаходиться у спільній власності?

          Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що згідно з   п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.164.6 ст.164 ПКУ, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст.175 ПКУ.

Платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року (п.175.1 ст.175 ПКУ).

Зокрема, п. 175.2 ст. 175 ПКУ визначено, що у разі якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до п. 175.3 цієї статті.

Отже, право включити до складу податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом має той член подружжя, який є позичальником такого кредиту.


Податковий борг спадкоємців

 Відповідно до пп. 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підставами для припинення податкового обов’язку, є, зокрема, смерть фізичної особи.

Згідно з п. 99.1 ст. 99 ПКУ виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи – підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.

Пунктом 162.3 ст. 162 ПКУ встановлено, що у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою, особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (п. 97.4 ст. 97 ПКУ).

З огляду на вищезазначене, після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців, які прийняли спадщину пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.


Процедура припинення юридичних осіб

Головне управління ДПС у Черкаській області, повідомляє, що визначення доцільності проведення документальних перевірок платників, які знаходяться в стадії припинення проводиться на ризикоорієнтовній основі.

Порядок державної реєстрації припинення юридичних осіб регулюється чинними нормативними документами. Процедури зняття з обліку платників податків у контролюючих органах визначено Податковим кодексом України.

Рішення про проведення документальної перевірки платника податків приймається за результатами ґрунтовного аналізу всієї наявної в органах ДПС стосовно платника податкової інформації про ризики в його діяльності щодо приховування об’єктів оподаткування, несплати ним податкових зобов’язань.

Так з початку поточного року проведено 40 позапланових документальних перевірок суб’єктів господарювання, при цьому припинено діяльність 190 підприємствам без проведення додаткової позапланової документальної перевірки.


Оподаткування ПДВ послуг з технічної підтримки програмного забезпечення

Головне управління ДПС у Черкаській області, в продовження теми «Програмна продукція та ПДВ», пропонує розглянути   деякі питання щодо практичного застосування норм Податкового кодексу, якими передбачено звільнення від оподаткування ПДВ операцій з програмною продукцією.

Послуги з технічної підтримки

Деякі види діяльності потребують забезпечення безперебійного зв’язку абонентів, наприклад, у сфері мобільного зв’язку. З цією метою оператори укладають договори про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення як з виробниками такого забезпечення, так і з іншими постачальниками. В рамках таких договорів здійснюються цілодобове підтримання роботоздатності програмного забезпечення шляхом виправлення у ньому помилок та його оновлення через віддалений доступ, надання телефонних консультацій щодо належної експлуатації такого програмного забезпечення тощо. У такому разі якщо внаслідок постачання послуг (виконання робіт), пов’язаних із програмною продукцією, не відбувається жодних змін у такій продукції (у тому числі встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків, інформаційно-консультаційна підтримка), то операції з постачання таких послуг оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.

Якщо ж результатом постачання послуг (виконання робіт), пов’язаних із програмною продукцією, є будь-які зміни у такій продукції (у тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу), то такі операції для цілей оподаткування ПДВ розглядаються як операції з постачання програмної продукції (окремих її елементів та/або компонентів) та не підлягають оподаткуванню ПДВ відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу або п. 261 підрозділу 2 розділу XX Кодексу (залежно від умов постачання програмної продукції, визначених у цивільно-правовому договорі).

Також звільняються від оподаткування ПДВ послуги з технічної підтримки (встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків) програмної продукції (комп’ютерних програм), які є складовою частиною постачання такої продукції і входять до складу її вартості.

У разі якщо послуги із технічної підтримки (встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків) програмної продукції (комп’ютерних програм) не входять до складу вартості такої продукції і надаються постачальниками за окремими від постачання програмного забезпечення договорами, такі послуги оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.


Банк нарахував фізособі-«загальнику» проценти на залишок коштів: чи  є це доходом?

Головне управління ДПС у Черкаській області зазначає, що дохід у вигляді процентів, нарахований на залишок коштів поточного банківського рахунку, відкритого для провадження підприємницької діяльності, не включається до доходу фізичної особи – підприємця, оскільки отриманий не від його підприємницької діяльності.

Однак, такий дохід підлягає оподаткуванню за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України для фізичних осіб.

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Підпунктом 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що пасивні доходи – це доходи, отримані у вигляді, зокрема, процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у тому числі дисконтних доходів).

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі – підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме:

  • виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків;
  • виручка в натуральній (негрошовій формі);
  • суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Тобто, дохід у вигляді процентів, нарахований на залишок коштів поточного банківського рахунку, відкритого для провадження підприємницької діяльності, не включається до доходу фізичної особи – підприємця, оскільки отриманий не від його підприємницької діяльності.


Увага, шановні платники податків, будьте пильними, щоб не потрапити на гачок телефонного шахрайства!

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що останнім часом спостерігається збільшення кількості телефонних дзвінків та повідомлень у месенджерах з наступних номерів: (066) 801-27-59 та (050) 248-62-50, що здійснюються невідомими особами, які представляться керівництвом Головного управління ДПС у Черкаській області, або особами, що діють від імені чи за дорученням керівництва, та намагаються заволодіти грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо), пропонуючи перераховувати їх на карткові рахунки банківських установ.
Звертаємо увагу, що такі дії кваліфікуються як шахрайство та умисна дискредитація податкових органів. Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!
У разі отримання інформації про такі пропозиції або про вчинення протиправних дій особами від імені чи під виглядом працівників ДПС – негайно повідомляйте підрозділи Національної поліції у Черкаській області, до компетенції яких входить розслідування вказаних фактів, за номером телефону – 102.


Увага! Будьте пильними – активізувалися шахраї! 

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє про випадки шахрайства з боку невстановлених осіб, які від імені або нібито за дорученням керівництва Головного управління ДПС у Черкаській області телефонують та надсилають повідомлення через месенджери до керівників суб’єктів господарської діяльності області з метою заволодіння грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо). Зазначені особи пропонують перераховувати грошові кошти на карткові рахунки банківських установ України.

Звертаємо увагу, що такі дії кваліфікуються як шахрайство та умисна дискредитація податкових органів, адже своїми діями шахраї не лише наносять збитки підприємцям та підприємствам області, але й підривають авторитет органів Державної податкової служби.

Шановні платники! Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!

В Головному управлінні ДПС у Черкаській області вкотре наголошують, що службові особи Головного управління ДПС у Черкаській області жодних вказівок збирати грошові кошти від свого імені чи від імені довірених осіб не давали та давати не можуть.

У разі отримання інформації про такі пропозиції або про вчинення протиправних дій особами від імені чи під виглядом працівників ДПС – негайно повідомляйте підрозділи Національної поліції у Черкаській області, до компетенції яких входить розслідування вказаних фактів,  за номером телефону – 102.


Дії які необхідно здійснити ФОП для зняття з обліку в контролюючому органі, відносно якої в ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за її рішенням

Зняття з обліку фізичної особи – підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Згідно з п.п. 1 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи – підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є, зокрема, відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням.

Відповідно до п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах (крім рахунків, відкритих для зарахування коштів на вимогу фізичних осіб) та в установлені строки подати відповідному контролюючому органу:

  • повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про закриття об’єкта оподаткування (у разі наявності), протягом 10 робочих днів після його закриття;
  • декларацію про доходи та звіт з єдиного внеску за останній базовий податковий (звітний) період.

У разі зміни місця проживання фізичної особи процедури та дії, визначені п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588, проводяться в контролюючому органі, в якому платник податків перебував на обліку за основним місцем обліку на момент отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Якщо після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа повторно реєструється як підприємець або особа, що провадить незалежну професійну діяльність, за новим місцем проживання (місцезнаходженням), що обслуговується іншим контролюючим органом, то процедури, визначені п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588, завершуються у контролюючому органі за новим місцем проживання (місцезнаходженням).

Так, фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, щодо яких починаючи з 01.01.2017 до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності, враховуючи п. 177.11 ст. 177 ПКУ, подають ліквідаційні податкові декларації про майновий стан і доходи щодо отриманих доходів на загальній системі оподаткування востаннє за звітний період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду.

Фізичні особи, які застосовували спрощену систему оподаткування, враховуючи п. 294.6 ст. 294 ПКУ, подають податкові декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – декларація платника єдиного податку) востаннє за податковий (звітний) квартал в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року у строки, визначені п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Разом з тим, платник єдиного податку – фізична особа – підприємець може подати останню податкову декларацію платника єдиного податку до закінчення звітного періоду відповідно до п.п. 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

Відповідно до пп. 9, 11 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами та доповненнями, Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) фізичними особами – підприємцями, в тому числі фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності або з дня подання заяви до контролюючого органу про зняття з обліку платника єдиного внеску.

Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період.

Статтею 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями визначено, що зняття з обліку фізичних осіб – підприємців – платників єдиного внеску здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. Такі перевірки проводяться у порядку, встановленому ПКУ.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) з урахуванням вимог ст.  78.1.7 ПКУ, яке оформлюється наказом. При цьому термін протягом якого приймається рішення про призначення документальної позапланової перевірки, зокрема, при припиненні діяльності фізичною особою – підприємцем, ПКУ не визначено.

Дані про зняття з обліку фізичної особи – підприємця як платника податків та як платника єдиного внеску передаються контролюючим органом до ЄДР та оприлюднюються на порталі електронних сервісів ЄДР.


Чи застосовуються РРО та/або ПРРО ФОП – платниками єдиного податку другої – четвертої груп з 01.01.2021, якщо у четвертому кварталі 2020 року досягнуто перевищення обсягу доходу 1000000 грн., але не перевищено 1320000 гривень?

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО (далі – ПРРО) QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 6 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями платниками єдиного податку, які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 ПКУ РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Норма, передбачена п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ, щодо можливості незастосування РРО фізичними особами – підприємцями платниками єдиного податку другої – четвертої груп у разі не перевищення ними обсягу доходу 1000000 грн. протягом календарного року, має визначений період часу, а саме до 01.01.2021.

Оскільки відповідно до Закону України від 01 грудня 2020 року № 1017-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій» у п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ цифри і слова «01 квітня 2021 року» замінено цифрами і словами «01 січня 2022 року»; цифри і слово «1000000 гривень» замінено словами і цифрами «обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року», то до 01.01.2021 року діє норма щодо не перевищення обсягу доходу у 1000000 грн., а з 01.01.2021 року обсяг доходу не має перевищувати 220 розмірів мінімальних заробітних плат встановлених на 2021 рік.

Враховуючи зазначене, якщо обсяг доходу за 2020 рік фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку другої – четвертої груп перевищив 1000000 грн., то такі платники мають застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні готівкових розрахунків у обов’язковому порядку відповідно до норм ПКУ.

Пунктом підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ визначено, що у разі перевищення фізичними особами – підприємцями платниками єдиного податку другої – четвертої груп в календарному році обсягу доходу 1000000 грн., застосування РРО та/або ПРРО для таких платників єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО та/або ПРРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єктам господарювання як платника єдиного податку.


Чи має право на податкову знижку військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення?

 Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачає звільнення від обкладання податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

При цьому, згідно з п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями членами сім’ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ.

Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ.

Згідно з п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.

Враховуючи викладене, військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки.

Право на податкову знижку має фізична особа, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.

%d bloggers like this: