Не всі батьки належним чином ставляться до своїх батьківських обов’язків та наражають дітей на небезпеку, залишаючи їх самих вдома. За останні роки в Україні збільшилася кількість нещасних випадків за участю дітей, яких батьки залишали одних на вулиці чи вдома. На даний момент це є суспільно важливою проблемою. Діти – це окрема частина суспільства, якій притаманні особлива поведінка, своєрідні життєві стереотипи, що забезпечують її розвиток і становлення та перетворення в дорослу частину суспільства. Унаслідок свого становища діти потребують особливого підходу, соціального захисту та поваги до їхніх прав. Діти не тільки майбутнє України, вони сьогодення нашої держави. Саме тому діяльність із захисту прав дитини визначено загальнодержавним пріоритетом.

 Шановні батьки, законні представники дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського піклування!

Нині суспільство вкрай стурбоване станом травмування й загибелі дітей. Нещасні випадки трапляються саме тоді, коли діти залишаються без нагляду дорослих, коли небезпека чатує на кожному кроці: вдома – коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників і запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці – в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку у лісі, горах, біля водойм. Діти стають заручниками обставин, а їхнє легковажне ставлення до вогню та води часто є першопричинами сумних і трагічних наслідків. Однією з основних причин стає недбале ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків. Зайняті повсякденними справами, роботою, дорослі мало часу приділяють дітям і часто забувають стежити за їхньою безпекою. До «групи ризику» переважно потрапляють так звані неблагополучні сім’ї, де зловживають алкоголем, наркотичними засобами і не цікавляться вихованням своїх дітей

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них, тому неналежне виховання дітей – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.

Законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність батьків за неналежне виховання дітей.

Стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 166 Кримінального кодексу України передбачає, що злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків з догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі терміном від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий термін.

І пам’ятайте: чим молодша дитина, тим рідше і на меншу кількість часу її можна залишати одну. Але, незалежно від віку, не можна залишати дитину без нагляду на ніч або на цілий день. Ви напевно звертали увагу, що герої західних фільмів запрошують сусідських підлітків доглянути за дітьми, поки дорослі сходять в кіно або ресторан. Здавалося б, пара годин відсутності не повинні бути критичними для дитини 10-12 років, і це, дійсно, здебільшого не критично. Вся справа в законах, які в багатьох зарубіжних країнах чітко встановлюють вік, до досягнення якого дитина не може залишатися без нагляду дорослого ні на хвилину. Наприклад, у Великобританії та Німеччині це 14 років. Причому за порушення закону на батьків чекає кримінальна (!) відповідальність.

 

%d bloggers like this: