Чи мають право ФОП платники ЄП першої – третьої груп бути страховими посередниками (у т. ч. страховими агентами) та здійснювати діяльність в сфері страхування враховуючи норми ЗУ «Про страхування»?
Відповідно до абзацу першого ст. 15 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 85), страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Абзацом третім ст. 15 Закону № 85 визначено, що страхові брокери – це, зокрема, фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Також абзацом сьомим ст. 15 Закону № 85 передбачено, що страхові агенти – це, зокрема, фізичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Згідно з абзацом другим розд. 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523 зі змінами та доповненнями агентська діяльність – це діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.
При цьому страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) є суб’єкти підприємницької діяльності.
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року
До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Зокрема, відповідно до п.п. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ для платників єдиного податку першої – третьої груп заборонено здійснення діяльності страхових (перестрахових) брокерів і страхових компаній.
Також п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яку ведуть страхові агенти, визначені Законом № 85.
Таким чином, фізичні особи – підприємці платники єдиного податку першої, другої груп не можуть бути страховими посередниками (у т. ч. страховими агентами) та здійснювати діяльність в сфері страхування.
Однак фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку на третій групі мають право здійснювати діяльність страхових агентів.
Увага! Випадки шахрайства
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє про випадки шахрайства з боку невстановлених осіб, які представляються посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області або довіреними особами таких посадовців.
Злочинці телефонують та надсилають повідомлення через месенджери до керівників суб’єктів господарської діяльності області, здійснюючи психологічний тиск на підприємців, з метою незаконно заволодіти грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо). Зазначені особи пропонують перераховувати грошові кошти на карткові рахунки різних банківських установ України.
Особливо активізувались шахраї на території Уманського та прилеглих до нього районів Черкаської області. Останні спроби ошукати платників податків зафіксовано з телефонних номерів мобільних операторів України (066) 801–27–59, (099) 309-97-98 та (050) 248-62-50.
Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що посадові особи органів ДПС діють виключно в межах повноважень та не можуть звертатися до платників з подібними проханнями.
Шановні платники! Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!
У разі виявлення фактів шахрайських дій з боку невідомих осіб, намагайтесь зібрати всю можливу інформацію (прізвища, імя, номери телефонів, номери карткових рахунків тощо).
Якщо ви постраждали від дій аферистів або маєте інформацію про подібні випадки, просимо негайно повідомляти про це підрозділи Національної поліції у Черкаській області за номером телефону – 102, або Головне управління ДПС у Черкаській області будь-яким зручним способом:
– з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;
– на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області ck.official@tax.gov.ua;
– засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27
– на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції ck.szvk@tax.gov.ua;
– у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.
Повернення від’ємного значення суми ПДВ на поточний рахунок платника
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що у разі відсутності податкового боргу з ПДВ або якщо після погашення податкового боргу з ПДВ і ще залишилося від’ємне значення ПДВ, у платника з’являється можливість повернути від’ємне значення суми ПДВ на свій поточний рахунок у банку. Для цього мають бути дотримані одночасно ще дві умови, які висуває пп. “б” п. 200.4 ст. 200 Податковий Кодекс України(далі – ПКУ). Згідно з цією нормою платник ПДВ має право заявити суму від’ємного значення до бюджетного відшкодування, якщо сума ПДВ, що сформувала від’ємне значення:
– фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) у попередніх і звітному податкових періодах або до держбюджету (у разі імпорту);
– не перевищує реєстраційний ліміт на момент подання декларації до контролюючого органу.
Тобто навіть якщо податкового боргу у платника немає, а сума реєстраційного ліміту більша або дорівнює від’ємному значенню ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає лише та сума задекларованого від’ємного значення ПДВ, яка фактично сплачена постачальникам товарів і послуг (а в разі імпорту товарів – до держбюджету).
Правомірність бюджетного відшкодування має підтвердити податкова перевірка. Це передбачено в самому визначенні поняття “бюджетне відшкодування”, що містить пп. 14.1.18 ст. 14 ПКУ.
Для отримання бюджетного відшкодування потрібно, щоб результат декларування мав від’ємне значення, а правомірність заявлення бюджетного відшкодування ПДВ була підтверджена податковою перевіркою.
Як і будь-яка інша податкова звітність, декларація з ПДВ та додатки до неї підлягають обов’язковій камеральній перевірці (ст. 76, п. 201.10 ст. 201 ПКУ). При цьому якщо заявлена до відшкодування сума ПДВ не перевищує 100 тис. грн, для її узгодження достатньо лише камеральної перевірки. На її проведення відведено 30 календарних днів (к. дн.), що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. Якщо платник подав декларацію пізніше граничного строку, камеральну перевірку проводять протягом 30 к. дн., що настають за днем її фактичного подання (п. 76.3 ст. 76 ПКУ).
Якщо заявлена до відшкодування сума ПДВ більша за 100 тис. грн, законність її декларування має підтвердити документальна позапланова перевірка. На цю перевірку відведено 60 к. дн., що настають за граничним строком подання декларації (або 30 к. дн. після закінчення камеральної перевірки).
Якщо під час перевірки (камеральної чи документальної) порушень не буде виявлено, сума бюджетного відшкодування вважатиметься узгодженою з дня, що настає за днем закінчення граничного строку проведення перевірки.
Інформацію про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму контролюючий орган відображає в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування наступного робочого дня після його узгодження. І вже на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі вона стає доступною казначейству. Далі казначейство протягом п’яти операційних днів перераховує узгоджену суму бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника (п. 200.13 ст. 200 ПКУ).
Чи вважатиметься порушенням використання режиму попереднього програмування якщо перевіркою буде виявлено, що аналогічні товари закодовано у групи товарів і при цьому в РРО не запрограмована кількість таких товарів?
Згідно з п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до пп. 1 та 2 розділу ІІ Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.02 2016 за № 220/28350, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) – розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або програмним РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Фіскальний чек має, зокрема, містити такі обов’язкові реквізити:
– якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, – кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги);
– код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством);
– цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення – за бажанням платника);
– назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ.
Отже, якщо РРО суб’єкта господарювання закодовано таким чином, що у фіскальному касовому чеку РРО товари зазначаються, зокрема, без зазначення їх назви, кількості і вартості одиниці виміру, то це буде порушенням використання режиму програмування.
Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, – у розмірі не більше 3 відс. їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відс. їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відс. та не більше 1 відс. їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, – у розмірі не більше 5 відс. нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відс. та не більше 5 відс. нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може перевищувати 12 відс. нормативної грошової оцінки;
може перевищувати граничний розмір орендної плати – 12 відс. нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;
для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;
для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відс. нормативної грошової оцінки.
При цьому, якщо розмір орендної плати, зазначений у договорі оренди, є нижчим від встановленого нормами ПКУ, орендарю слід звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, з яким укладено договір оренди землі, з приводу приведення його у відповідність.
Слід зазначити, що абзацами першим і другим п. 11 підрозд. 6 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2035 року, установлено, що в частині плати за землю за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, що використовуються в рамках реалізації інвестиційних проектів із значними інвестиціями (крім інвестиційних проектів у сферах добування з метою подальшої переробки та/або збагачення корисних копалин) відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року № 1116-IX «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні», органи місцевого самоврядування можуть, зокрема, встановлювати орендну плату за землі державної та комунальної власності в розмірі, меншому ніж розмір земельного податку, встановлений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування для певної категорії земель, що сплачується на відповідній території.
Складання податкової накладної на постачання програмної продукції.
Код товару/послуги
Головне управління ДПС у Черкаській області, в продовження теми «Програмна продукція та ПДВ», пропонує розглянути деякі питання щодо практичного застосування норм Податкового кодексу, якими передбачено звільнення від оподаткування ПДВ операцій з програмною продукцією.
Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов’язкових реквізитів) регулюються ст. 201 розділу V Податкового кодексу та Порядком № 1307. Зокрема, ст. 201 Кодексу встановлено, що код товару/послуги згідно з УКТ ЗЕД/ДКПП віднесено до переліку обов’язкових реквізитів, що зазначаються у податковій накладній. Цей реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг.
Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом про Митний тариф України, а коди послуг визначено у Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016:2010.
Слід зазначити, що програмна продукція не має окремо визначеного коду УКТ ЗЕД.
Водночас пп. 2 п. 16 Порядку № 1307 передбачено, що ДПС визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу. Довідник умовних кодів товарів, відсутніх в УКТ ЗЕД, розміщено на офіційному веб-порталі ДПС.
Згідно з Довідником умовних кодів для програмної продукції визначено умовний код 00502.
Якщо здійснюється операція з постачання програмної продукції, що звільняється від оподаткування ПДВ, у податковій накладній потрібно зазначати код товару, а не послуг.
При цьому при складанні податкових накладних за операціями з постачання на митній території України програмної продукції вказаний умовний код зазначається як для програмної продукції, розробленої за межами митної території України і ввезеної на митну територію України, так і для програмної продукції, розробленої на митній території України та поставленої на такій території.
У разі виникнення необхідності визначення коду послуг згідно з ДКПП, враховуючи лист Мінекономрозвитку України від 11.05.2017 № 3411-08/15258-0303, платник податку може звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП, за адресою: 79008 м. Львів, вул. Кривоноса, 6.
Довідково: коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом про Митний тариф України, а коди послуг визначено у Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016:2010.
Чи включається до складу доходу ФОП – платника ЄП (першої – третьої груп) сума неповерненої отриманої поворотної фінансової допомоги, якщо нею прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності до спливу 12 календарних місяців?
Згідно з абзацом сьомим п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (першої – третьої груп) – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.3 ст. 292 ПКУ встановлено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
При цьому до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються, зокрема суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац перший п. 294.1 ст. 294 ПКУ).
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ) (абзац другий п. 294.1 ст. 294 ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ст. 294 ПКУ)
При цьому державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (абзац другий п.п. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 ПКУ).
Отже, поворотна фінансова допомога, неповернена фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку (першої – третьої груп) до припинення підприємницької діяльності до спливу 12 календарних місяців з дня отримання такої допомоги, після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності, є доходом фізичної особи.
Податок на доходи фізичних осіб регулюється нормами розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
Якщо згідно з нормами розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку на доходи фізичних осіб зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Форма податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177).
Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку (першої – третьої груп), яка отримала поворотну фінансову допомогу, не враховує її суму у складі доходу за умови, що повертає таку допомогу протягом 12 календарних місяців з дня її отримання.
Сума поворотної фінансової допомоги, неповерненої платником єдиного податку протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, включається до складу доходу такого платника наступного дня після закінчення 12 календарних місяців з дня отримання такої допомоги.
У разі прийняття фізичною особою – підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності та якщо нею не повернуто отриману поворотну фінансову допомогу до спливу 12 календарних місяців, фізична особа включає таку допомогу до загального річного оподатковуваного доходу та подає річну податкову декларацію про майновий стан і доходи як фізична особа (громадянин), відповідно до вимог розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
Чи звільняються від сплати земельного податку ФО – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), які надають земельні ділянки у користування платнику ЄП четвертої групи за договором емфітевзису?
Відповідно до частини першої ст. 395 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) речовим правом на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Абзацом першим частини першої ст. 102 прим. 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою, зокрема, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.
Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п. 281.3 ст. 281 ПКУ).
Оскільки користування земельною ділянкою на підставі укладеного договору емфітевзису не відноситься до орендних відносин, то право на звільнення від сплати земельного податку на підставі п. 281.3 ст. 281 ПКУ на власників таких земельних ділянок, земельних часток (паїв) не поширюється. Тобто, фізичні особи – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), які надають земельні ділянки у користування платнику єдиного податку четвертої групи за договором емфітевзису, не звільняються від сплати земельного податку та сплачують податкові зобов’язання із земельного податку на загальних підставах.
Чи має право ФОП бути одночасно найманим працівником?
Відповідно до ст. 42 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція), кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
При цьому ст. 43 Конституції визначено, що кожний громадянин України має право на працю, а також на створення державою умов для повного виконання цього права.
Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Разом з тим, працівник – це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Отже, трудовий договір укладається роботодавцем з фізичною особою, а не з фізичною особою – підприємцем.
Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року № 838), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.
Таким чином, з питання трудових відносин платник податків – фізична особа – підприємець може звернутися до Міністерства економіки України.