Яким чином оподатковується ПДФО дохід у вигляді інвестиційного прибутку, отриманого ФО – резидентом від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик?

 Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (у редакції Закону України від 19 червня 2020 року № 738-IX) облігації внутрішньої державної позики України – це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик» із змінами та доповненнями встановлено, що Міністерство фінансів України виступає емітентом державних облігацій.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Так, згідно з п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, з урахуванням курсових різниць.

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, емітованих Міністерством фінансів України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.


Активи які підлягають одноразовому (спеціальному) декларуванню

Активи фізичної особи-декларанта, які підлягають одноразовому (спеціальному) декларуванню, згідно Податковому кодексу України – це грошові активи, майно, майнові права. Слід зазначити, що термін «майно» в Кодексі застосовується у широкому значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, згідно із яким майном як особливим об’єктом вважають окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Таким чином, спеціальному декларуванню підлягають будь-які активи фізичної особи декларанта, які були одержані (набуті) нею за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.  

Перелік таких активів:

 а) валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи;

б) нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості);

в) рухоме майно, у тому числі:

транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми;

інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);

 г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності;

ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

 д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов’язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;

 е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.

Всі зазначені активи вважаються об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування).

Передбачається, що вони належать фізичній особі-декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Тобто декларується актуальний майновий стан фізичної особи-декларанта, а не «історія» набуття нею активів.

Скажімо, якщо об’єкт нерухомості було придбано за рахунок доходів, з яких не були сплачені податки у 2018 році та згодом продано за грошові кошти у 2019-му році, то декларуванню підлягає сума грошових коштів, що залишилася від продажу такого активу станом на дату подання одноразової (спеціальної декларації), незалежно від того де ці кошти фізично зберігаються на рахунках в банках – в Україні чи за кордоном.

Разом з тим, якщо виявиться, що до подання одноразової (спеціальної декларації) такі кошти перебувають у готівковій формі будь-де – їх можна буде задекларувати лише попередньо зарахувавши на банківський рахунок, де вони мають обліковуватися на дату подання декларації.

Норми, запроваджені Законом № 1539, містять застереження про те, що подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації не є окремим спеціальним порядком офіційного визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на активи, щодо яких подається така одноразова (спеціальна) добровільна декларація. Відповідно, такі юридичні факти та обставини регулюються іншим законодавством України (цивільним, господарським тощо).


Фізична особа – підприємець хоче відзвітувати з ЄВ за минулі роки, але декларацію з ЄП вже подавав: який алгоритм дій?

Головне управління ДПС у Черкаській області зазначає, що відповідно до абз. 1 п. 49.2 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Абзац 1 п. 49.2 ПКУ застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (абз. 1 п. 50.1 ПКУ).

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №578 (у редакції наказу Мінфіну від 09.12.2020 р. №752) (далі – Декларація).

Згідно з приміткою 8 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який подається та заповнюється фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ПКУ, та які є платниками ЄСВ відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка подавала Декларацію за минулий звітний період з позначкою «Звітна», а звітність по єдиному внеску подає вперше за такий період, то в Декларації та Додатку 1 до неї зазначає тип «Уточнююча», заповнюючи в Декларації повторно всі показники зазначені у Декларації, яка уточнюється, та розд. VII «Визначення зобов’язань із сплати єдиного внеску за даними податкового звітного (податкового) періоду» Декларації. При цьому показник рядка 14 Декларації переноситься у рядки 15 та 16.


У яких випадках та в які терміни контролюючий орган має право анулювати юридичній особі реєстрацію платником єдиного податку третьої групи?

          Відповідно до норми пункту 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі:

  • подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, – в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
  • припинення юридичної особи (крім перетворення) відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
  • у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 ПКУ, який визначає обставини та терміни, коли платник  єдиного податку зобов’язаний  перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ,  зокрема:
  • у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу – з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
  • у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі (готівковій або безготівковій) – з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
  • у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
  • у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
  • у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ ( у 2021 році – це 3060 гривень), на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

          У  разі виявлення контролюючим органом під час перевірки платника єдиного податку  порушень вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ, анулювання реєстрації проводиться за рішенням, прийнятим на підставі акта перевірки, – з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.


До уваги платників  відеопрезентація «Одноразове (спеціальне) добровільне декларування»!

 Головне управління ДПС у Черкаській області в рамках проведення  інформаційно- роз’яснювальної кампанії з метою доведення до широкого кола платників Закону України від 15.06.2021 року №1539 «Про внесення змін до Податкового кодексу України  щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їх активів та сплати одноразового збору до бюджету» інформує, що на вебпорталі ДПС розміщено відеопрезентацію «Одноразове (спеціальне) добровільне декларування».

Переглянути відеопрезентацію «Одноразове (спеціальне) добровільне декларування» можна за посиланням:

https://tax.gov.ua/mediatsentr/videogalereya/prezentatsiitainshi/7860.html


Яка відповідальність передбачена за неведення обліку доходів і витрат в паперовому та/або електронному вигляді ФОП на загальній системі оподаткування?

 Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, відповідно до п. 2 якого облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами Електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

Частиною першою ст. 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП), зокрема, визначено, що неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, – тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою ст. 164 прим. 1 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, за неведення обліку доходів і витрат в паперовому та/або електронному вигляді фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування притягується до адміністративної відповідальності.


Відповідальність за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що статтею 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), який введено в дію 07 лютого 2019 року, передбачено, що Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

НБУ має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною п’ятою ст. 13 Закону № 2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою ст. 13 Закону № 2473, зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою ст. 13 Закону № 2473, та нарахування пені відповідно до частини п’ятої ст. 13 Закону № 2473 зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) (частина шоста ст. 13 Закону № 2473).

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до ст. 13 Закону № 2473, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до ст. 13 Закону № 2473, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем (частина сьома ст. 13 Закону № 2473).

Довідково повідомляємо, що станом на серпень 2021 року, відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.


Що означає поняття «гарантії суб’єктам господарювання» з метою одноразового (спеціального) добровільного декларування?

Поняття «гарантії суб’єктам господарювання» означає:

не проводиться податкова перевірка щодо джерела отримання декларантом чи фізичною особою доходів, за рахунок яких було одержано (набуто) задекларовані таким декларантом активи або активи, склад та обсяг яких перебуває у межах, які визначені положеннями Податкового кодексу України та вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори;      одноразові (спеціальні) добровільні декларації (далі – Декларація), а також відомості, що містяться в них, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах;

відомості, що містяться у відповідних Деклараціях та доданих до них документах, є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню без письмової згоди декларанта, крім випадків, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду;

Декларація підлягає камеральній перевірці у спеціальному порядку (виявлення арифметичних та логічних помилок), тобто податковими органами не проводяться документальні перевірки, що свідчить про відсутності фіскальної складової;

звільнення від сплати військового збору;

до декларанта, який сплатив у повному обсязі суму збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у встановлених порядку, строки та розмірі, не можуть:

– застосовуватися заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуватися запобіжні заходи та вчинятися слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні у зв’язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням зазначених в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації активів за будь-який період до 01 січня 2021 року;

– розпочинатися провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.


Де в приватній частині Електронного кабінету наявна інформація про всі коди видів економічної діяльності (КВЕД) платника податків та про основний КВЕД?

Відповідно до пп. 1 і 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 755) відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу – підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.

В ЄДР містяться дані, зокрема, згідно з п. 11 частини другої та п. 6 частини четвертої ст. 9 Закону № 755 про види діяльності юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених ст. 13 Закону № 755, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами (частина перша ст. 13 Закону № 755).

Технічний адміністратор ЄДР в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – відомостей про проведення такої реєстраційної дії (абзаци перший – другий частини другої ст. 13 Закону № 755).

Порядок функціонування Електронного кабінету затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 зі змінами та доповненнями.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua , а також через офіційний вебпортал ДПС.

Доступ до приватної частини Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID) або з використанням мобільного застосунку «ДІЯ».

Режим «Облікові дані платника» приватної частини Електронного кабінету містить інформацію про облікові та реєстраційні дані платника, у тому числі, щодо кодів видів економічної діяльності (КВЕД) платника.
     Розділ «Реєстраційні дані» зазначеного режиму містить інформацію про код та найменування основного виду економічної діяльності, розділ «Види діяльності» – інформацію про всі КВЕД платника, які внесені до ЄДР (код ВЕД, найменування ВЕД, ознака віднесення до основного виду економічної діяльності).


Заповнення додатка 4ДФ до Розрахунку з типом «Уточнюючий»

 Яким чином заповнить рядок 02 додатка 4ДФ до Розрахунку з типом «Уточнюючий», де коригуються показники, відображені у Податковому розрахунку за ф. 1ДФ за період до 01.01.2021?

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

У разі коригування показників, відображених у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ф. 1ДФ за періоди до 01.01.2021, реквізити додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку з типом «Уточнюючий» заповнюється наступним чином:

у рядку 01 відмічається відповідна клітинка 013 «Уточнюючий»;
     у рядку 02 відображаються:

     навпроти напису «Звітний (податковий) період» зазначається рік, квартал;
     номер місяця у кварталі для додатка 4ДФ до Розрахунку з типом «Уточнюючий» за періоди до 01.01.2021 завжди приймає значення – «3»;
     номер Розрахунку, до якого додається додаток 4ДФ – проставляється «1»;
     номер додатка до Розрахунку – проставляється «1».
     При цьому, заповнюються всі необхідні реквізити, зокрема, рядки 031;032.

%d bloggers like this: