Державна податкова служба України інформує

Справляння та обчислення рентної плата за спеціальне водокористування

Як справляється та обчислюється рентна плата за спеціальне водокористування у разі відсутності дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання

Відповідно до п.п. 255.11.15 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

За понадлімітне використання води рентна плата обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками рентної плати та коефіцієнтами (п.п. 255.11.14 п. 255.11 ст. 255 ПКУ).

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів (п.п. 255.11.13 п. 255.11 ст. 255 ПКУ).


Застосування РРО/ПРРО для приватних підприємців

З 01.01.2022 застосування РРО або ПРРО є обов’язковим для тих суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. 

РРО застосовується при розрахунках

– готівкою;

– через POS термінал із застосуванням ЕПЗ;

– через ПТКС не банківської установи (готівка та ЕПЗ);

– у дистанційнім торгівлі з ЕПЗ, у тому числі виключно електронні розрахунки через системи LiqРау, Portmone, іРау.

РРО або ПРРО не зобов’язані застосовувати платники єдиного податку І групи.  

Також платники єдиного податку І групи не зобов’язані вести облік товарних запасів.

Платники єдиного податку ІІ-ІІІ групи не зобов’язані вести облік товарних запасів, якщо не здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Завантажити безкоштовну версію ПРРО можна на сайті tax.gov.ua

Для отримання консультації з приводу ПРРО звертайтеся за адресою м.Черкаси, вул. Хрещатик, 235, перший поверх.


Чи має право декларант, який виявив бажання скористатися правом на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, уповноважити іншу особу на підставі укладеного договору доручення подати таку декларацію?

Згідно з п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків (далі – декларант).

Відповідно до п.п. 6.2 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі – Декларація) подається безпосередньо декларантом до контролюючого органу, в електронній формі з урахуванням вимог, встановлених розд. II ПКУ, та особливостей, встановлених підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

При цьому, згідно з п. 42 прим. 1.5 ст. 42 прим. 1 розд. II ПКУ платник податків стає користувачем Електронного кабінету та набуває право, зокрема, подавати звітність в електронній формі після проходження в електронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом Електронного кабінету. Таким чином, Декларацію декларант має подати особисто в електронній формі.


Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: документи, на підставі яких визначаються витрати на придбання/набуття предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів

Відповідно до п.п. «в» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), зокрема, рухоме майно, у тому числі інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо).

Згідно з п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ для об’єктів декларування, визначених підпунктами «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:

  • витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
  • вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в Декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання Декларації.

За власним бажанням декларанта для рухомого майна (крім дорогоцінних металів, транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, витворів мистецтва, дорогоцінного каміння (у тому числі органогенного утворення) та виробів з них) базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування може бути самостійно визначена декларантом вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.

При цьому ст. 1 розд. I Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено ст. 9 Закону № 996.

Водночас п. 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, із змінами та доповненнями, визначено, що під час здійснення розрахункових операцій використовуються такі види платіжних інструментів: меморіальний ордер, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, інкасове доручення (розпорядження).

Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів.

Таким чином, документальним підтвердження витрат, понесених фізичною особою на придбання іншого цінного рухомого майна (предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів тощо), з метою заповнення розд. VII «Рухоме майно, крім транспортних засобів» Декларації мають бути документи, що засвідчують факт здійснення розрахункових операцій, або оцінка зазначених активів.

При цьому правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними визначає Закон України 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР, відповідно до п. 2 ст. 15 розд. ІІ якого експертизи дорогоцінних металів, виробів з них, вставок дорогоцінного каміння, музейних предметів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, відбитків пробірних клейм та оцінку дорогоцінних металів, виробів з них, вставок дорогоцінного каміння провадить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, та державні установи пробірного контролю в порядку, встановленому нормативно-правовими актами.


Чи повинен декларант відкривати у банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування, якщо кошти, які він бажає задекларувати, вже розміщені на поточних рахунках у банку?

Відповідно до п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України (далі – спеціальні рахунки) до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант з метою забезпечення виконання положень п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ звертається до банку для відкриття спеціального рахунку. Порядок відкриття, закриття, зарахування коштів на спеціальний рахунок і здійснення контролю за операціями за таким рахунком встановлюються Національним банком України.

Таким чином, положення п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ поширюються виключно на кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі, а отже не застосовуються до коштів, які вже розміщені декларантом на поточних рахунка у банку.


Оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором суми допомоги по частковому безробіттю

До уваги роботодавців: щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором суми допомоги по частковому безробіттю на період карантину у зв’язку з коронавірусною хворобою (COVID-19)

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації у зв’язку з коронавірусною хворобою (COVID-19), яка перерахована Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття роботодавцю та виплачена працівнику відповідно до ст. 47 прим. 1 Закону України «Про зайнятість населення», з 02 квітня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Водночас, сума допомоги по частковому безробіттю на період здійснення зазначених заходів, яка нарахована до 02 квітня 2020 року, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.


Термін в який особа-нерезидент, яка постачає фізичним особам електронні послуги, може подати заяву про обов’язкову реєстрацію як платника ПДВ

В який термін особа-нерезидент, яка постачає фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України, може подати заяву про обов’язкову реєстрацію як платника ПДВ у випадку, якщо у 2021 році обсяг операцій з постачання електронних послуг на митній території України перевищив 1 000 000 гривень?

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1525 зміни, які внесені ним до Кодексу в частині реєстрації як платника ПДВ особи-нерезидента, яка постачає фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташовано на митній території України, застосовуються до податкових періодів починаючи з 1 січня 2022 року.

Обов’язок щодо реєстрації платником ПДВ виникає у особи-нерезидента, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума від здійснення нею операцій з постачання фізичним особам електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, сукупно перевищує суму, еквівалентну 1 000 000 гривень (далі – граничний обсяг операцій).

Ця сума обчислюється за офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на 0 годин 1 січня відповідного року.

Заява про обов’язкову реєстрацію особи-нерезидента як платника ПДВ, яка у 2021 році досягла зазначеного граничного обсягу операцій, подається такою особою-нерезидентом до 31 березня 2022 року включно (до 31 березня включно відповідного календарного року, наступного за роком, у якому така особа-нерезидент досягла граничного обсягу).

Зазначена заява подається через спеціальне портальне рішення для користувачів нерезидентів, які надають електронні послуги. Закон № 1525 не передбачає можливості подати заяву у інший спосіб, ніж через спеціальне портальне рішення, і зробити це раніше, ніж з 1 січня 2022 року.


Строки сплати податкових зобов’язань, податковий борг та його наслідки

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Строки сплати податкових зобов’язань визначені Податковим кодексом України (далі ПКУ) п. 57.1 ст. 57  ПКУ:

 – для самостійно задекларованої суми податкового зобов’язання – 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання відповідної декларації;

 – для сплати податковим агентом податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і військового збору (ВЗ) (ст. 168 ПКУ). Тобто у загальному випадку, ПДФО і ВЗ сплачується при виплаті оподатковуваного доходу (п.п. 168.1.2 ПКУ). Якщо виплата здійснюється з каси або в не грошовій формі – протягом 3 банківських днів з дня, наступного за днем такого нарахування (п.п. 168.1.4 ПКУ), а якщо дохід нараховується, але не виплачується, – у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.5 ПКУ).

У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом згідно з пп. 54.3.1 – 54.3.6 ПКУ платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення – рішення (ППР). У разі оскарження такого рішення (ППР) платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо нарахування авансових внесків для платників єдиного податку (ЄП) першої та другої груп здійснюється контролюючим органом на підставі заяви такого платника ЄП за розміром обраної ставки ЄП (п. 295.2 ПКУ), в такому випадку ЄП сплачується авансом не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем його сплати вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним або святковим днем (останній абзац п. 57.1 ПКУ).

У випадку не сплати виникає податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом строк, та непогашеної пені (п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу).

Наслідки не сплати податкових зобов’язань:

1) штраф за несплату/несвоєчасну сплату зобов’язань (залежно від його типу: ст. 126 або ст. 127 ПКУ) і пеня (ст. 129 ПКУ);

2) у контролюючого органу виникає право податкової застави;

3) застосовується арешт майна і рахунків;

4) на підставі рішення суду застосовується примусова реалізація майна, що перебуває в податковій заставі, та/або стягнення грошових коштів на банківських рахунках, а також готівки – якщо податковий борг платник не погасить добровільно;

5) анулювання статусу платника ЄП;

6) відмова в реєстрації платником ЄП (для будь-якої з груп);

7) обмеження для фізичних осіб підприємців (ФОП) і посадових осіб юридичної особи щодо виїзду за кордон;

8) адміністративна та кримінальна відповідальність.


Новий порядок повернення помилково сплаченого ЄВ

Мінфін наказом від 23.07.2021 № 417 затвердив Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів. Цей наказ набирає чинності через три місяці з дня його офіційного опублікування.

У випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3556 податковим органом здійснюється зарахування цих сум у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру ЄВ та у порядку календарної черговості виникнення зобов’язань Платника з цього платежу.

Повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

4) помилкової сплати податкових зобов’язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;

5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Повернення здійснюється на підставі заяви (форма наведена у додатку до наказу).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 заява подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів.

У випадку, передбаченому підпунктом 3 заява може бути подана до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет.

До заяви платник обов’язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до заяви в електронній формі – електронну копію зазначеного документа).

Висновок про повернення коштів або відмову у задоволенні заяви приймається у строк не більше ніж 10 робочих днів.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

  • невідповідність заяви формі;
  • недостовірність викладеної у заяві інформації;
  • подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
  • наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій;
  • ненадання копії розрахункового документа.

    Щодо декларування максимальних роздрібних цін виробниками та імпортерами підакцизних товарів (продукції)

    Президентом 20 грудня 2021 року підписано Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі – Закон № 1914), яким, зокрема, передбачено доповнити перелік підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні цін виробниками або імпортерами, тютюном та промисловими замінниками тютюну, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, шляхом їх декларування (підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

    Таке декларування максимальних роздрібних цін виробниками та імпортерами підакцизних товарів (продукції) спрямоване на забезпечення виконання податкового обов’язку зі сплати:

    податку на додану вартість  з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (з 1 січня 2022 року);

    акцизного податку за адвалорною ставкою (12 %) – тютюнових виробів (сигарети з фільтром, сигарети без фільтра та сигарили);

    акцизного податку з роздрібного продажу тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (5%),  – зміни набирають чинності з 1 січня 2022 року, але не раніше дня набрання чинності змінами до Бюджетного кодексу України в частині запровадження механізму зарахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до місцевих бюджетів.

    З набуттям чинності  Закону № 1914  на  виробників та імпортерів покладається податковий обов’язок зі сплати податку на додану вартість (з 01.01.2022) та акцизного податку з роздрібного продажу (з дня набрання чинності змінами до Бюджетного кодексу України) із застосуванням максимальних роздрібних цін, які встановлюються, зокрема, на:

    сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну (код згідно з УКТ ЗЕД 2402 10 0010) (далі – сигари);

    тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням (код згідно з УКТ ЗЕД 2403 99 90 10) (далі –ТВЕН);

    тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн «гомогенізований» або «відновлений»;

    тютюнові екстракти та есенції (крім тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням) (код згідно з УКТ ЗЕД 2403 (крім 2403 99 90 10))  (далі – тютюн та замінники тютюну (крім ТВЕН));

    рідини, що використовуються в електронних сигаретах (код згідно з УКТ ЗЕД 3824 99 96 20) (далі – рідини).

    Кодексом визначено терміни подання декларації про максимальні роздрібні ціни (далі – Декларація) та процедуру їх  запровадження:

    Декларація подається виробником або імпортером підакцизних товарів (продукції) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше ніж 10 та 25 числа місяця (п. 220.4 ст. 220 Кодексу);

    установлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари (продукцію) не пізніше ніж 10 числа запроваджуються з 15 числа місяця, в якому подається декларація, а установлені не пізніше ніж 25 числа – з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому декларацію подано центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і діють до їх зміни у порядку, встановленому Кодексом (п. 220.7 ст. 220 Кодексу).

    Особливості заповнення окремих граф Декларації з урахуванням Закону № 1914:

    у графі 2, крім кодів товарів (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 10, 2402 20 90 20, 2402 10 00 90, надано можливість внесення за кодами товарів (продукції) згідно з УКТ ЗЕД наступних кодів: 2402 10 00 10, 2403 11 00 00, 2403 19 10 00, 2403 19 90 00, 2403 91 00 00, 2403 99 10 00, 2403 99 90 10, 2403 99 90 90, 3824 99 96 2020;

    у графі 5 «Одиниця товару (продукції), на яку встановлено ціну» може бути зазначено або пачка, або упаковка, або ємність, або тара;

    у графі 6 «Кількість одиниць виробу в одиниці товару (продукції), на яку встановлено ціну» зазначається:

    кількість підакцизного товару (продукції) в штуках – для сигарет без фільтру, сигарет з фільтром, сигарил, ТВЕН;

    місткість тари (ємності) в літрах – для рідин;

    вага нетто підакцизного товару (продукції) в кілограмах – для сигар, тютюну та замінників тютюну (крім ТВЕН);

    показник графи 6 «Кількість одиниць виробу в одиниці товару (продукції), на яку встановлено ціну» для рідин, сигар, тютюну та замінників тютюну (крім ТВЕН) може зазначатися у форматі числа з кількістю знаків після коми – до п’яти.

    Починаючи з 22 грудня 2021 року ДПС забезпечено технічну можливість надання виробниками та імпортерами Декларацій про максимальні роздрібні ціни з урахуванням вищенаведених вимог та відповідно виконання ними податкового обов’язку, починаючи з 01.01.2022, із застосуванням максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію).