Сьогодні Чигиринщина в жалобі: вона втратила одного з найкращих своїх синів – підполковника Збройних сил України Павлова Олега Олексійовича.

Скільки землякам-чигиринцям і бойовим побратимам з усіх куточків України біль втрати стиснув серця: обірвалась життєва дорога справжнього захисника України, людини слова і справи, офіцерської честі та величезного патріотизму.

З самого початку війна лягла на його плечі. В якості Чигиринського військового комісара він відправляв наших земляків-добровольців на фронт, пам’ятаючи майже кожного поіменно, допомагав, підтримував і бійців, і їх рідних.

Далі – чотири ротації на лінії вогню, підполковник Павлов, ділив окопи і бліндажі разом з бійцями. Тільки завдяки його фаховим знанням і бойовому досвіду їм протягом років вдавалось утримувати бойові позиції, зберігати життя воїнів. І як символічний оберіг, як запоруку козацької бойової звитяги Олег Павлов обрав собі позивний «Чигирин», об’єднавши в ньому любов до рідного краю та відповідальність перед Богом і людьми – не допустити сюди злого і підступного ворога.

І навіть повернувшись до мирного життя він продовжував опікуватись долею бійців на передовій: організовував та відправляв «на нуль» волонтерські поїздки, сам доставляв воїнам  в складі таких екіпажів гостинці побратимам з Богданового краю. Допомагав фаховими порадами чигиринським ветеранам АТО та ООС отримати свої законні пільги.

Смерть, мов шалена куля, наздогнала його саме тоді, коли легендарний командир «Чигирин» з головою поринув у мирне життя: опікувався родиною, дбав про донечку і дружину, допомагав хворій мамі, підтримував побратимів.

Дорожно-транспортна трагедія вирвала його з наших рядів… Небеса забирають кращих. Тільки як змиритись з тим, що підполковника Павлова більше немає серед живих?

В смутку схиляємо голови перед  його світлою пам’яттю. Виносимо глибокі співчуття згорьованій родині.

Він був Героєм! Герої не вмирають… Вони завжди живуть в наших серцях…

%d bloggers like this: